ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" лютого 2016 р. м. Київ К/800/2369/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овочі Полісся»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року

у справі №806/6781/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овочі Полісся»

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Овочі Полісся» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 07 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Позивач подав до контролюючого органу дві електронні податкові декларації з податку на додану вартість від 05 вересня 2013 року за серпень 2013 року, у одній з яких задекларував суму податку на додану вартість у розмірі 00,00 грн., в іншій декларації, позивач вказав суму податку на додану вартість у розмірі 83 391 660,00 грн.

Податковий орган 06 вересня 2013 року керівнику позивача направив запит №1227-15/2 відповідно до якого просив надати пояснення щодо здійснення господарських операцій з контрагентом та копії наступних документів: податкові накладні, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів за вчиненим правочином - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші, фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином - товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-мастильних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), господарські договори, укладені платником податку на додану вартість з контрагентами.

Відповідно до акту податкового органу від 06 вересня 2013 року №14 встановлено відсутність керівника посадової особи - позивача за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Грушеського, 6, оф. 303. Того ж дня податковим органом здійснено вихід за юридичною адресою позивача та складено акт №15 про незнаходження підприємства за зареєстрованою адресою.

Відповідачем 26 вересня 2013 року прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», в якому підставою проведення такої перевірки визначено підпункт 20.1.4 пункту 20.1, пункт 79.1, пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Того ж дня позивачу направлено повідомлення від 26 вересня 2013 року №13 відповідно до якого, контролюючий орган повідомив, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та наказу від 26 вересня 2013 року №133 буде проводитися документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань формування податкового зобов'язання за період з 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2013 року, терміном 3 робочі дні з 27 вересня 2013 року.

За результатами перевірки, на підставі пункту 6.4.5 розділу V Наказу Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року №1394 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» контролюючий орган прийняв рішення від 01 жовтня 2010 року №7 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності у діях відповідача порушень вимог податкового законодавства при призначенні та проведенні спірної перевірки позивача та, як наслідок, прийняття рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З аналізу вказаних норм вбачається, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не виключає необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку копію наказу про проведення зазначеної перевірки.

Крім того, хоча пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України і визначено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, що передбачене підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, а відтак з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи наказ про проведення перевірки від 26 вересня 2013 року №133 та повідомлення про початок проведення позапланової невиїзної перевірки від 26 вересня 2013 року направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 26 вересня 2013 року, та отримані позивачем 01 жовтня 2013 року, що виключає можливість останнього скористатись своїм правом бути присутнім під час проведення перевірки.

При цьому, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, а невиконання таких вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Також слід зазначити, що факт незнаходження платника за місцем реєстрації при направленні запитів, що передували проведенню перевірки, не звільняє контролюючий орган від обов'язку щодо завчасного направлення такому платнику повідомлення про проведення перевірки та наказу.

Таким чином, невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України є підставою для визнання неправомірною дії щодо проведення такої перевірки.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Овочі Полісся» задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі №806/6781/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати неправомірними дії Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Овочі Полісся» з питань формування податкового зобов'язання за період 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2013 року відповідно до наказу від 26 вересня 2013 року №133.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.