ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/4460/11

К/9991/6917/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом про: визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання відповідачів провести перерахунок заробітної плати відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» за період з 1 січня 2006 року у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, а з 4 липня 2008 року у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на день виплати, та з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Позов обґрунтувала тим, що у спірний період заробітна плата виплачувалась їй, виходячи з посадового окладу в розмірі 332 грн, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 і пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865, хоча вказані нормативно-правові акти на той час були визнані судом незаконними і скасовані. Вважала, що з 1 січня 2006 року посадовий оклад судді має обчислюватись з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет на відповідний період. Крім того, у період з 22 травня 2008 року надбавка за вислугу років мала їй виплачуватися від загальних сум щомісячного заробітку, а не від посадового окладу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «;Про державний бюджет на 2010 рік», а також Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді, а також з 22 травня 2008 року - надбавки за вислугу років від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму «виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати ОСОБА_2 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року заробітної плати з розрахунку 9,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «;Про державний бюджет на 2010 рік», а також Законами України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді, також недоплачену надбавку за вислугу років від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас з 22 травня 2008 року. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_2 заробітної плати та інших сум, що підлягають виплаті, які утворилися в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з 19 серпня 2009 року, а також недоплачену надбавку за вислугу років від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас з 22 травня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Міністерство фінансів України та Державна судова адміністрація України у касаційних скаргах просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 з червня 2002 року працювала на посаді судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, а з 4 липня 2008 року працює на посаді судді апеляційного суду Донецької області.

Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн, встановленого станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2005-2010 роки.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте з такими висновками погодитись неможливо з огляду на наступне.

У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Незалежність та недоторканість суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».

Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови №514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 1 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та №865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 повинна була набрати чинності з 1 січня 2006 року. Однак до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 3 вересня 2005 року №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 3 вересня 2005 року №865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 1 вересня 2005 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати 332 грн, що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 відбулося до моменту набрання нею чинності, ця постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 не була введена в дію, тому суди не мали підстав для висновку про те, що ці нормативні акти суперечать Закону України «Про статус суддів». Отже, висновок судів про незаконність дій відповідача не відповідає нормам матеріального права.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

При цьому касаційним судом зазначено, що оскаржувані постанови не звужують існуючі гарантії незалежності суддів. Постанови Кабінету Міністрів України, що є предметом оскарження, не суперечать Закону України «Про статус суддів», прийняті в межах його повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже, судом касаційної інстанції у справі щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади висловлено правову позицію щодо законності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Вирішуючи спір, суди не використали право зупинити провадження у справі до розгляду адміністративної справи щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади судом касаційної інстанції, не дали правової оцінки нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на викладене, відповідно до пункту 9 частини першої статті 223, статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про перерахунок заробітної плати, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів» провести нарахування надбавки за вислугу років за період з 22 травня 2008 року від загальних сум щомісячного заробітку із урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон №2862) (в редакції Закону від 15 грудня 1992 року) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 20 років - 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України від 20 грудня 2005 року №3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі - Закон N 3235-IV) установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертої статті 44 Закону №2862-XII від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону №2862-XII. Зокрема, в абзаці другому частини четвертої слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

Рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону №107-VI, в тому числі й пункту 61 розділу II Закону №107-VI щодо внесення зазначених вище змін.

Водночас пунктом 22 постанови №865 установлено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад 25 років - 40 відсотків.

Таким чином, Закон №2862-XII і постанова №865 по-різному врегульовують питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Проаналізувавши наведені норми права та виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років слід застосовувати положення Закону №2862-XII, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову №865.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги у вказаній частині, а тому відсутні підстави для їх скасування чи зміни.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року в частині задоволення позовних вимог про перерахунок та виплату ОСОБА_2 заробітної плати з 19 серпня 2009 року з розрахунку 9,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет України на 2009-2010 роки.

Ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині відмовити.

В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П.Стародуб