ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/74677/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (далі - Управління) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И ЛА:

У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати неправомірною відмову Управління щодо здійснення перерахунку основної та додаткової пенсії по інвалідності в розмірі встановленому статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Управління здійснити перерахунок та виплачувати пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» інваліду 2 групи, 1 категорії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10 червня 2011 року, з врахуванням проведених виплат.

Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління та зобов'язано здійснити перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_2, інваліду 2 групи, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю, як потерпілому від аварії на ЧАЕС, 1 категорії, відповідно до вимог статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з а період з 10 червня 2011 року по 18 червня 2011 року включно, з врахуванням виплачених сум та відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС.

Статтею 49 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 цього ж Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 даного Закону інвалідам 2 групи віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законами України про Державний бюджет на відповідні роки.

З огляду на викладене, положення частини третьої статті 28 Закону №1058-ІV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Пунктом 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (доповненим згідно із Законом України від 14 червня 2011 року №3491-VI) встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання наведеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6 липня 2011 року №745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року.

Отже, з 23 липня 2011 року державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, підлягає виплаті в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №745.

Станом на дату ухвалення судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій зазначені зміни були внесені, проте, позивач не просив обмежувати період перерахунку його пенсії, тому у судів не було підстав для визначення 18 червня 2011 року кінцевою датою перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Таким чином, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України у постановах від 23 квітня 2012 року справа №21-239а11, від 19 березня 2013 року №21-53а13, від 8 липня 2014 року №21-222а14.

Однак, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстнації в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо перерахунку та виплати пенсії з 10 червня 2011 року, необґрунтовано обмежив такий перерахунок та виплату кінцевою датою - 18 червня 2011 року.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року змінити, виключивши з резолютивної частини слова «по 18 червня 2011 року включно».

В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб