ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/27581/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 15.08.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Обласного центру з нарахування та виплат пенсій і допомог Головного управління праці і соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення щомісячної грошової допомоги та підвищення пенсії відповідно до статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2003р. по 01.04.2006р. в розмірі 11360, 30 грн.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 15.08.2006р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013р., у задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачуються щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, непрацюючим пенсіонером, проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та отримує щомісячну грошову допомогу і підвищення пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії відповідачів щодо нарахування та виплати допомоги та доплати позивачу були правомірними, оскільки конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з реальних можливостей державного бюджету.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, вихідними критеріями обрахунку спірних сум виплат є мінімальна заробітна плата, розмір якої встановлювався спеціальними законами (зокрема, Законом України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік») або Законами України про Державний бюджет на відповідний рік (2004-2006 роки) та неодноразово змінювався законодавцем у зазначений позивачем період часу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті 37 та 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати за відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996р. № 836, положення якої істотно звужують обсяг встановлених законом прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На застосуванні наслідків пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, передбачених статтею 100 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідачі не наполягали.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню за період з 2003 по 2005 роки.

Оскільки пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію абзацу третього частини першої статті 37 та частини 2 статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2006 рік, а тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 15.08.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013р. у даній справі скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 передбачених статтями 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» соціальних виплат в розмірах менших, ніж передбачено законом.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячну грошову допомогу в розмірі 30 процентів передбаченої законом мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р. з врахуванням виплачених сум.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачене статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення пенсії в розмірі однієї передбаченої законом мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р. з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський