ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2016 р. м. Київ К/800/43096/15

К/800/43321/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області на постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 січня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року,

встановив:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області (далі - УПФУ в Цюрупинському районі) та просила:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (далі ТУ ДСА в Херсонській області) № 1200/4 від 26 липня 2013 року про заробітну плату працюючого судді за відповідною посадою в розмірі 90 %;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА України в Херсонській області № 1200/4 від 26 липня 2013 року про заробітну плату працюючого судді за відповідною посадою в розмірі 90 % заробітку судді без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 01 травня 2014 року з урахуванням виплачених сум.

Позов обґрунтувала тим, що з 2000 року вона звільнена у відставку з посади судді Цюрупинського районного суду Херсонської області, має вислугу 33 роки 03 місяці. При звільненні їй призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. У 2012 році підвищено розмір заробітної плати працюючих суддів, однак УПФУ в Цюрупинському районі відмовилось здійснювати позивачу перерахунок довічного грошового утримання згідно з довідкою ТУ ДСА України в Херсонській області № 1200/4 від 26 липня 2013 року, у зв'язку з чим вона оскаржила таку відмову у судовому порядку. На підставі судових рішень у справі 664/3214/13-а УПФУ в Цюрупинському районі здійснювало позивачу перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у розмірі 90 % заробітку судді, працюючого на відповідній посаді, у період з 03 червня 2013 року до 30 квітня 2014 року. Разом з тим, у листопаді 2014 року відповідач повідомив, що розмір її довічного грошового утримання змінено з 01 травня 2014 року та відтепер перерахунок здійснюється на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 20 квітня 2007 року № 2461/4.

Постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 січня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії УПФУ в Цюрупинському районі щодо нарахування ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 01 травня 2014 року в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про заробітну плату від 20 квітня 2007 року № 2461/4, виданої ТУ ДСА України в Херсонській області.

Зобов'язано УПФУ в Цюрупинському районі здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 як судді у відставці з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 70 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про заробітну плату від 26 липня 2013 року № 1200/4, виданої ТУ ДСА України в Херсонській області, з виплатою збільшення розміру довічного грошового утримання в розмірі двох відсотків заробітку за кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років, але не більше 90 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов'язано УПФУ в Цюрупинському районі здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_4 як судді у відставці з 01 січня 2015 року в розмірі 60 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано неправомірними дії УПФУ в Цюрупинському районі щодо нарахування ОСОБА_4 розміру довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про заробітну плату працюючого судді №2461/4 від 20 квітня 2007 року за відповідною посадою в розмірі 90% заробітку судді з 01 травня 2014 року.

Зобов'язано УПФУ в Цюрупинському районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 розмір довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді, з урахуванням вже виплачених сум довічного грошового утримання.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю, здійснивши при цьому перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітку судді.

УПФУ в Цюрупинському районі у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. Стверджує, що відмова у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зумовлена змінами у законодавстві. Крім того, заяви про перерахунок пенсії від позивача не надходило.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами встановлено, що постановою Верховної Ради України від 01 червня 2000 року №1781-ІІІ ОСОБА_4 звільнена з посади судді у відставку. Позивач мала вислугу 33 роки 03 місяці. При звільненні їй призначено довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати судді, який перебуває на відповідній посаді, відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів».

Постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2013 року у справі № 664/3214/13-а, зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року, зобов'язано УПФУ в Цюрупинському районі здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_4 відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року, з 03 червня 2013 року.

Листом від 07 листопада 2014 року № 7284/02 УПФУ в Цюрупинському районі, посилаючись на внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» зміни до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», повідомив ОСОБА_4, що починаючи з 01 травня 2014 року виплата їй довічного грошового утримання як судді у відставці проводиться за раніше наданою нею довідкою ТУ ДСА України в Херсонській області про заробітну плату позивача від 20 квітня 2007 року № 2161/4, та, як встановлено судами, у розмірі 90 % заробітку працюючого судді.

Приймаючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону до 01 травня 2014 року) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» внесено зміни та цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року. Відтак, відповідач мав продовжувати здійснювати позивачу виплати згідно з судовими рішеннями у справі № 664/3214/13-а, однак з урахуванням внесених Законом № 1166-VII змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову частково, апеляційний суд виходив з того, що з 01 травня 2014 року позивач має право на перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% грошового утримання судді, однак без збільшення розміру такого утримання на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог з 01 січня 2015 року, оскільки з такими вимогами позивач до суду не зверталась.

Згідно з частиною 4 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (що діяла на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В частині 3 статті 138 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності з 30 липня 2010 року, також було закріплено норму про те, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з частиною 4 статті 138 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Разом з тим, Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частину 3 і 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Абзацом 3 пункту 8 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 встановлено, що частина 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" змінено визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Тобто, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Виходячи з наведеного, право позивача як судді у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в разі зміни суддівської винагороди передбачено частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та визначається в тому розмірі заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, в якому щомісячне довічне грошове утримання було призначено (зі встановлених судами обставин справи позивачу грошове забезпечення призначалось в розмірі 90 %).

Так, згідно з частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону до 01 травня 2014 року) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі від 80 до 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

На підставі цих норм Закону й були прийняті судові рішення у справі № 664/3214/13-а про перерахунок довічного грошового утримання судді.

Підпунктом 2 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», що набрав чинності 01 травня 2014 року, в частині 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» цифри « 80» замінено цифрами « 70».

Водночас, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» змінено лише відсоткову ставку грошового утримання судді, що враховується при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, і норма, відповідно до якої за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, змін не зазнала.

З урахуванням такої редакції частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та вислуги ОСОБА_4 на посаді судді 33 роки, вона має право на щомісячне довічне грошове утримання з 01 травня 2014 року у розмірі 90 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Саме такий розмір відсотків зазначався в розпорядженнях відповідача про виплату довічного грошового утримання ОСОБА_4 з 01 травня 2014 року.

Окрім того, колегія суддів касаційної інстанції зважає на те, що в період виникнення спірних правовідносин частиною 4 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було передбачено, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Таким чином, підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді є зміна розміру грошового утримання діючого судді, а статус всіх суддів однаковий.

Верховний Суд України в постанові від 24 березня 2015 року (справа № 21-584а14) зазначив, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавцем визначено у відсотковому співвідношенні до грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, то у разі зміни (у напрямі збільшення) вказаної винагороди, у судді, який вийшов у відставку, з'являється право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, в той час як у пенсійного органу - обов'язок здійснити відповідний перерахунок.

Отже, заявлений ОСОБА_4 позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 січня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_4 розміру довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 26 липня 2013 року № 1200/4 в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області здійснити з 01 травня 2014 року перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 26 липня 2013 року № 1200/4 в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з урахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.