ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2016 р. м. Київ К/800/38658/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ПФУ в Приморському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_2 у призначені пільгової пенсії по списку № 1, у відповідності до Закону України «Про обов'язкове пенсійне забезпечення» рішенням № 152 від 22.10.2014 року; скасувати рішення ПФУ в Приморському районі м. Одеси № 152 від 22.10.2014 року про відмову у нарахуванні пільгової пенсії ОСОБА_2; зобов'язати УПФУ в Приморському районі м. Одеси призначити позивачу пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку позивача відповідно до вимог списку № 1 у відповідності до Закону України «Про обов'язкове пенсійне забезпечення» з 13.10.2012 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.04.2015 року задоволено позов та: визнано протиправною бездіяльність пенсійного органу, яка пов'язана з відмовою позивачу в призначені пільгової пенсії по списку № 1, у відповідності до Закону України «Про обов'язкове пенсійне забезпечення» рішенням № 152 від 22.10.2014 року; скасовано рішення відповідача № 152 від 22.10.2014 року про відмову у нарахуванні пільгової пенсії позивачу та зобов'язано пенсійний орган призначити позивачу пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог списку № 1 у відповідності до Закону України «Про обов'язкове пенсійне забезпечення», з 13.10.2014 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17.04.2015 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №152 від 22.10.2014 року про відмову у призначенні пенсії, в частині відмови в зарахуванні до стажу пільгової роботи, період роботи ОСОБА_2 на Гірничо-будівельному кооперативі «Союз-2», з 14.07.1992 року по 17.09.1997 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 з 14.07.1992 року працював підземним прохідником 5-го розряду в Гірничо-будівельному кооперативі «Союз-2» на підставі розпорядження №5 від 16.07.1992 року, з повним робочим днем та 17.09.1997 року на підставі розпорядження №14 від 17.09.1997 року його звільнено із займаної посади за власним бажанням.

У жовтні 2014 року позивач подав до пенсійного органу заяву про призначення пільгової пенсії, проте 22.10.2014 року рішенням УПФУ в Приморському районі м. Одеси №152 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за списком №1, а саме через непроведення на підприємстві атестації робочих місць, що унеможливлює зарахування періоду роботи з 14.07.1992 року по 17.09.1997 року. Крім того пенсійним органом вказано про відсутність довідки про підтвердження пільгового стажу.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі Порядок) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження ; з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках №№ 1, 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

З огляду на наведене відмова управління ПФУ зарахувати період роботи позивача з 14.07.1992 року по 17.09.1997 року до пільгового стажу за списком № 1 є обґрунтованою у зв'язку з тим, що атестація робочого місця позивача у вказаний період на підприємстві не проводилася.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 17.11.2015 року №2-а/679/187/2014.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. 220, 222, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17.04.2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року у цій справі скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: