ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/4459/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Білуги С.В.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області на постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно нездійснення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 01 січня 2012 року по день винесення рішення суду та зобов'язати Управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу за період з 01 січня 2012 року по день виконання рішення суду і в подальшому на підставі частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» та довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді і виплатити різницю коштів між нарахованими та фактично сплаченими.
Постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області в перерахунку ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці. Зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу з 01 січня 2012 року по день виконання цього рішення і в подальшому, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого судді і виплатити різницю коштів між нарахованими та фактично сплаченими.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року скасовано постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2013 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області перерахувати та виплатити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого судді у період з 01 січня 2012 року по 22 березня 2013 року включно та позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі начальник Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 працював на посаді судді 29 років 3 місяці 8 днів і наказом Кіровоградскього обласного управління юстиції від 21 березня 2000 року він був звільнений з посади голови і судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області у зв'язку з поданням письмової заяви про відставку.
У червні 2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області із заявою про перерахунок йому, як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з встановленого з 01 січня 2012 року та з 01 січня 2013 року розміру суддівської винагороди судді, та надав необхідні для цього документи.
Листом Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області №1828/05-27 від 09 липня 2012 року ОСОБА_3 було відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з тих підстав, що позивач, як суддя місцевого суду у відставці, не має права на такий перерахунок, оскільки відповідно до частини четвертої статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання передбачено виключно тільки суддям Конституційного суду України.
Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Згідно з пунктом 8 частини четвертої статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) незалежність суддів забезпечується незалежним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (частина шоста статті 47 Конституції України).
Визначений Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (був чинним на час виходу судді у відставку) порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання суддів було змінено у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Разом з тим, залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (був чинним на час виникнення спірних відносин), звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, згідно з якими «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».
Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
У пункті 8 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 визначено, що частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Оскільки за змістом пункту 4 зазначеного Рішення Конституційного Суду України воно має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, то право на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру виникає з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. За таких обставин з 03 червня 2013 року у позивача виникло право на перерахунок призначеного щомісячного грошового довічного утримання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахунку саме з 23 березня 2013 року (з урахуванням застосування статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 у розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді у зв'язку з підвищенням розміру суддівської винагороди.
Разом з тим, апеляційний суд помилково не обмежив довічне грошове утримання позивача максимальним розміром, який підлягав виплаті йому за період із 23 березня 2013 року до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 відповідно до законодавства, діючого на час ухвалення судових рішень.
Також необхідно звернути увагу на те, що у пункті 8 зазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону № 3668-VI, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Крім того, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині необхідності зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області в подальшому виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого судді, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача у майбутньому.
З огляду на викладене та враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2013 року змінити, скасувавши зазначену постанову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого на відповідній посаді судді у період з 01 січня 2012 року по 22 березня 2013 року включно, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
Абзац третій резолютивної частини постанови Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2013 року викласти у наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 23 березня 2013 року по 03 червня 2013 року та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді починаючи з 03 червня 2013 року без обмеження граничного розміру та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позовні вимоги залишити без задоволення».
В іншій частині постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді С.В. Білуга
М.Г. Кобилянський