ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/14745/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 листопада 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (далі - УПФУ) в якому просила визнати дії неправомірними та зобов'язати відповідача призначити, нарахувати і виплатити їй пенсію, передбачену частиною 2 статті 16 Закону України від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР «Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів» (далі - Закон № 540/97-ВР в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії), починаючи з 31 березня 2008 року.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на наявність у неї права на спірну пенсію і відмову відповідача у призначенні такої, а тому, вважаючи це порушенням своїх прав, просила про задоволення позову.

Справа розглядалась неодноразово у судах усіх інстанцій і постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов суди виходили з того, що позивач має право на одержання спірної пенсії, а тому відмова УПФУ у призначенні такої не ґрунтується на вимогах закону.

Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 1981 року працює в газеті «Нижньогір'є» (до 1995 року її назва «Трудова слава», далі - Газета) на різних посадах, в тому числі з 12 вересня 1992 року на посаді завідуючої відділу по рекламі з виконанням обов'язків бухгалтерського обліку, а з 20 квітня 2006 року на посаді заступника редактора по рекламі.

31 березня 2008 року позивач звернулася до УПФУ з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію згідно з частиною 2 статті 16 Закону № 540/97-ВР.

Листом за № 3080/08-5 від 4 липня 2008 року відповідач відмовив у задоволенні вищевказаної заяви з мотивів відсутності фінансування Газети з місцевого бюджету та відсутності в Статуті Газети обов'язку редакції про інформування громадян про діяльність органу, який є її засновником, та вищих органів державної влади.

Так, відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 540/97-ВР при нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю.

Поняття комунального засобу масової інформації наведене у частині 1 статті 1 вищевказаного Закону яка визначає його як аудіовізуальний чи друкований засіб масової інформації, створений органом місцевого самоврядування або органом місцевого самоврядування спільно з місцевою державною адміністрацією як засновником (співзасновником) на базі чи за участю комунальної власності та відповідного фінансування з місцевого бюджету і статутом (програмними цілями, програмною концепцією) редакції (юридичної особи) якого передбачається, зокрема, інформування громадян про діяльність цього органу та вищих органів державної влади.

Ця ж норма Закону № 540/97-ВР дає визначення поняттю - «Журналіст» як творчого працівника, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно -посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) - відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України.

В свою чергу, Перелік посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів секретаріату (апарату) відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року № 377 «Про реалізацію статей 14 і 16 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів» (далі - Перелік, в редакції спірного періоду).

Переліком передбачено, що посади заступника головного редактора (редактора), редактора (завідуючого) відділу прирівнюються до посад завідуючого відділом, начальника відділу, заступника завідуючого відділом, заступника начальника відділу відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, районної, районної у містах Києві та Севастополі ради.

Водночас, за правилами частини 2 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII, в редакції періоду спірних правовідносин) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Отже, для встановлення наявності права особи на пенсійне забезпечення за правилами вищевказаних правових норм необхідно було з'ясувати, чи має позивач необхідний стаж роботи у комунальному засобі масової інформації, який відповідає критеріям, встановленим Законом № 540/97-ВР, на посадах, визначених Переліком.

Вирішуючи спір, суди встановили, що засіб масової інформації, у якому працювала позивач, є друкованим, створений органом місцевого самоврядування, а саме Нижньогірською районною радою Автономної Республіки Крим на базі комунальної власності.

Разом з тим, у розділі 2 Статуту редакції Газети, затвердженого рішенням Нижньогірської районної ради Автономної Республіки Крим п'ятої сесії 24-го скликання від 11 жовтня 2002 року (далі - Статут), визначено мету створення та предмет діяльності Газети.

За змістом пункту 2.1 Статуту створення Підприємства направлено на реалізацію свободи слова, прав громадян на одержання повної, достовірної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільно значущих питань. Основною метою діяльності Підприємства є широке інформування населення, вивчення суспільної думки, розвиток духовного життя району, задоволення потреб району у видавничих, поліграфічних та інших послугах.

При цьому, Статутом не передбачається, зокрема, інформування громадян про діяльність Нижньогірської районної ради Автономної Республіки Крим та вищих органів державної влади.

Відповідні зміни до пункту 2.1 Статуту, якими передбачалось, зокрема, інформування громадян про діяльність Нижньогірської районної ради Автономної Республіки Крим та вищих органів державної влади, внесено рішенням цієї ради від 20 листопада 2008 року.

Таким чином, підстави для визначення Газети як комунального засобу масової інформації, у розумінні Закону № 540/97-ВР, до 20 листопада 2008 року відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що до стажу роботи позивача, який дає їй право на призначення пенсії у відповідності до частини 2 статті 16 Закону № 540/97-ВР, можливо зарахувати період її роботи у Газеті, починаючи з 20 листопада 2008 року.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на призначення їй спірної пенсії, станом на день звернення ОСОБА_4 до відповідача з відповідною заявою 31 березня 2008 року, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 листопада 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало