ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" серпня 2015 р. м. Київ К/9991/54695/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Швеця В.В., Штульман І.В.,

здійснивши в письмовому провадженні касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - УМВС в Рівненській області), Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - Рівненський МВ) про зобов'язання вчинити дії по виплаті матеріальної допомоги за касаційною скаргою представника Рівненського МВ на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати УМВС в Рівненській області виплатити:

вихідну допомогу, передбачену статтею 9 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) в розмірі, визначеному в грошовому атестаті від 02.02.2009 року №7;

матеріальну допомогу за період з 2000 року по 2008 рік,

заборгованість по оплаті праці в грошовому і натуральному забезпеченні згідно довідки від 23.10.2002 року №205,

компенсацію за ненадані відпустки;

провести донарахування грошового забезпечення за 3 та 4 квартал 2008 року до рівня грошового забезпечення за 2 квартал 2008 року, наданого в Державному реєстрі фізичних осіб ДПА України, провести індексацію та компенсацію невиплачених коштів.

Посилався на те, що, при звільненні з органів внутрішніх справ, з ним не проведений повний розрахунок.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано УМВС в Рівненській області та Рівненський МВ вчинити дії щодо: нарахування та виплати ОСОБА_4 матеріальної допомоги за період з 2000 року по 2008 рік включно з урахуванням виплачених сум; виплатити заборгованості по грошовому забезпеченню за грудень 1998 та 1999 років; виплатити компенсацію за невидане продовольче забезпечення за 1999 рік, І квартал 2000 року; нарахування і виплати компенсації за ненадані та не відбуті дні щорічних відпусток; нарахування і виплати індексацію за несвоєчасну виплату коштів. У решті в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Рівненського МВ, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду пропущений. Матеріальна допомога позивачу виплачувалася в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ. Сплата грошової компенсації за продовольчі пайки з 2000 року не передбачена законодавством. Заборгованість по грошовому забезпеченню за грудень 1998 року, грудень 1999 року викликана недофінансуванням. ОСОБА_4 як особі середнього начальницького складу виплата компенсації за невикористану відпустку не передбачена. Суди помилково задовольнили позовні вимоги в частині нарахування індексації.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання у проведенні розрахунку по невиплаченій матеріальній допомозі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наданими доказами підтверджена заборгованість по зазначеним виплатам перед позивачем.

З висновком судів в цій частині погодитися неможливо, оскільки він не відповідає матеріалам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Умови та порядок нарахування і виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення в період з 1999 року по 2010 рік визначалося Указом Президента України від 14.10.1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ» (далі - Указ Президента України № 926/96), Методичними рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2005 року № 501 (далі - Методичні рекомендації), постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Постанова КМУ № 1294), наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція).

Відповідно до положень зазначених нормативних актів, зокрема п.п.1,3 Методичних рекомендацій, пункту 5 постанови КМУ № 1294, пункту 2.16 Інструкції, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань здійснювалася в межах фонду оплати праці на підставі наказу по особовому складу на її виплату і розмірі.

Згідно фактичних обставин справи, рішення про виплату зазначених допомог позивачу за період з 2000 року по 2008 рік не приймалися, розмір не визначався, а отже підстав до задоволення позову в цій частині немає.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, рішення судів попередніх інстанцій в цій частині підлягають скасуванню і ухваленню нового про відмову в задоволенні позову.

В решті рішення судів є обґрунтованими і законними.

Положеннями, передбаченими у частині другій статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 20.12.1991 року), військовослужбовці мали право на грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця на грошову компенсацію замість них.

В результаті дії Закону України від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» військовослужбовці втратили право на отримання продовольчих пайків та грошової компенсації замість них з 11.03.2000 року.

Заборгованість перед позивачем за невидані продовольчі пайки за 1999, 2000 роки підтверджена довідкою від 23.10.2002 року.

Згідно з пунктом 56 Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

ОСОБА_4 мав невикористану відпусту за 2008 рік у кількості п'яти днів, тому суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в цій частині.

Щодо позову про зобов'язання нарахувати індексацію за невиплачене грошове забезпечення при звільненні зі служби, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру оплата праці (грошове забезпечення).

Враховуючи, що невиплачені матеріальна допомога за 2008 рік, компенсація за невикористану відпустку, входять до складу грошового забезпечення позивача, колегія суддів погоджується із задоволенням позовних вимог в цій частині.

Згідно з пунктом 12 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Відсутність фінансування для виплати грошового забезпечення за грудень 1998 року, грудень 1999 року не є підставою для відмови в позові, оскільки недофінансування установи не є підставою для звільнення від зобов'язань по заробітній платі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2011 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області та Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 матеріальної допомоги за період з 2000 року по 2008 рік і в цій частини постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман