ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/9991/9920/12

К/9991/7701/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Островича С.Е.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Дочірнього підприємства «Авто-Київ» та Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року

у справі № 2а-1301/11/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Авто-Київ»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Авто-Київ» (далі - ДП «Авто-Київ»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001132310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001142310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001152310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001132310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001142310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001152310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001132310/2 від 20 грудня 2010 року, № 0001142310/2 від 20 грудня 2010 року, № 0001152310/2 від 20 грудня 2010 року, № 0003052360/0 від 20 грудня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001152310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001152310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001152310/2 від 20 грудня 2010 року. Судові витрати в розмірі 1,02 грн. присуджено на користь ДП «Авто-Київ». В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

ДП «Авто-Київ» у поданій касаційній скарзі, вказуючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001132310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001142310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001132310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001142310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001132310/2 від 20 грудня 2010 року, № 0001142310/2 від 20 грудня 2010 року, № 0003052360/0 від 20 грудня 2010 року.

В поданій ДПІ у Святошинському районі м. Києва касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2011 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року в частині задоволення позову та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а касаційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ДП «Авто-Київ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 69/23-50/32312646 від 12 травня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001132310/0 від 01 червня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за право використання місцевої символіки в розмірі 224 278,14 грн. (149 518,76 грн. - основний платіж, 74 759,38 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001142310/0 від 01 червня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за право використання місцевої символіки в розмірі 1 360,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 1 360,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001152310/0 від 01 червня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 908,00 грн. (39 272,00 грн. - основний платіж, 19 636,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками неодноразового адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001132310/2 від 20 грудня 2010 року, яким ДП «Авто-Київ» визначено суму податкового зобов'язання із збору за право використання місцевої символіки в розмірі 149 518,76 грн. (149 518,76 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001142310/2 від 20 грудня 2010 року, яким ДП «Авто-Київ» визначено суму податкового зобов'язання із збору за право використання місцевої символіки в розмірі 1 360,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 1 360,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0003052360/0 від 20 грудня 2010 року, яким ДП «Авто-Київ» визначено суму податкового зобов'язання із збору за право використання місцевої символіки в розмірі 74 759,38 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 74 759,38 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001152310/2 від 20 грудня 2010 року, яким ДП «Авто-Київ» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 908,00 грн. (39 272,00 грн. - основний платіж, 19 636,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних № НН-00000000188 від 04 березня 2008 року та № НН-00000000313 від 27 березня 2008 року, виписаних на його адресу Закритим акціонерним товариством «Маяк Авто», в яких неправильно вказано порядковий номер податкової накладної.

Зокрема, обґрунтовуючи свою правову позицію, ДПІ у Святошинському районі м. Києва вказувала про те, що за змістом пункту 3 Порядку порядковий номер податкової накладної повинен відповідати порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Тобто, порядок нумерації податкових накладних встановлено за принципом повної чисельності послідовних натуральних чисел, а відтак використання перед порядковим номером податкової накладної будь-яких літер, як у даній ситуації, є неправильним та, на переконання контролюючого органу, обумовлює недійсність таких податкових документів.

При цьому відповідач наголошував на невідображенні постачальником позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість за проведеними з ним господарськими операціями.

Також, податковий орган дійшов висновку про порушення ДП «Авто-Київ» статей 1, 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 56-93), Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09 березня 2006 року № 149/3240 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), підпункту «б» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на використання символіки м. Києва без сплати відповідного збору та неподання звітності з цього збору.

Визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення-рішення № 0001152310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001152310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001152310/2 від 20 грудня 2010 року, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому при оцінці відповідності заповнення податкових накладних вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату податковими накладними статусу належних податкових документів, якими вони є в силу підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Отже, неправильне зазначення порядкових номерів податкових накладних не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарських операцій, за умови належного заповнення, як у розглядуваній ситуації, інших реквізитів податкових накладних та, відповідно, не тягне втрати ними статусу належних податкових документів.

Також, слід враховувати, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати постачальником податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З підстав викладеного, а також з огляду на встановлені судовими інстанціями обставини щодо реального характеру господарських операцій з придбання позивачем автомобілів у ЗАТ «Маяк Авто», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001152310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001152310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001152310/2 від 20 грудня 2010 року.

В той же час, не можна визнати обґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про законність здійсненого відповідачем у даному випадку донарахування позивачу сум податкових зобов'язань із збору за право використання місцевої символіки в зв'язку з використанням слова «Київ» у своїй назві з комерційною метою.

Так, згідно з пунктом 9 частини 2 статті 15 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих зборів (обов'язкових платежів), зокрема, належить збір за право використання місцевої символіки.

Статтею 18 Декрету № 56-93 органам місцевого самоврядування надано право самостійно встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Відповідно до статті 12 Декрету № 56-93 збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 3 Закону України від 15 січня 1999 року № 401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ» територіальна громада м. Києва має герб, прапор та іншу символіку. Райони в місті можуть мати власну символіку.

Зміст, опис, порядок використання символіки визначаються Положенням про символіку, яке затверджується відповідно Київською міською радою та районними в місті радами.

Пунктом 1.2 розділу 1 Положення передбачено, що до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15 січня 1996 року № 39 Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку (далі - Перелік). Це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції (крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

Відповідно до пункту 76 Переліку назву «Київ» віднесено до назв, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до місцевої символіки, яка є предметом справляння зазначеного збору, відносяться герб міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток. Водночас назва міста або іншого населеного пункту, якщо таке місто або такий населений пункт не віднесено до архітектурних пам'яток, до місцевої символіки відповідно до норм Декрету № 56-93 не належить.

Отже, включення до Переліку назви міста, якщо таке місто не віднесено до архітектурних пам'яток, не відповідає вимогам Декрету № 56-93.

Крім того, використання слова «Київ» в назві підприємства лише вказує на місцезнаходження позивача за територіальною ознакою, зокрема, на те, що місцем розташування ДП «Авто-Київ» є м. Київ. При цьому будь-які докази на підтвердження тієї обставини, що діяльність позивача пов'язана з використанням місцевої символіки саме з комерційною метою, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Авто-Київ» задовольнити частково, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2011 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001132310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001142310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001132310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001142310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001132310/2 від 20 грудня 2010 року, № 0001142310/2 від 20 грудня 2010 року, № 0003052360/0 від 20 грудня 2010 року.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001132310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001142310/0 від 01 червня 2010 року, № 0001132310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001142310/1 від 21 серпня 2010 року, № 0001132310/2 від 20 грудня 2010 року, № 0001142310/2 від 20 грудня 2010 року, № 0003052360/0 від 20 грудня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Авто-Київ» витрати із сплати судового збору в розмірі 23,00 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Острович С.Е.