ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2016 р. м.Київ К/800/531/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Горбатюк С.А.,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання - Корінець Ю.О.,

за участю представника відповідача - Піддубняка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбункерсервіс» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Брокбункерсервіс» звернулося з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 30 червня 2015 року №504000006/2015/000020/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02 липня 2014 року №504050002/2015/0024, зобов'язати прийняти митну декларацію МД-2 від 25 червня 2015 року №504050000/2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про безпідставність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості та її визначення за резервним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Вважав прийняті відповідачем рішення про визначення митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України протиправними та необґрунтованими.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково; скасовано рішення про коригування митної вартості товару від 30 червня 2015 року №504000006/2015/000020/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02 липня 2014 року №504050002/2015/0024; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При винесенні рішень в частині задоволення вимог про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу повного пакету документів на підтвердження заявленої митної вартості, недоведеності відповідачем наявності розбіжностей у поданих документах або існування будь-яких обмежень, які б унеможливили визначення митної вартості за резервним методом. Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача прийняти митну декларацію МД-2 від 25 червня 2015 року №504050000/2015 суди виходили із їх безпідставності з огляду на те, що вказані дії є дискреційними повноваженнями митного органу.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Миколаївська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати, винести нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі митниця зазначає про правомірність прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокбункерсервіс» у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01 червня 2015 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбункерсервіс» (покупець) та «CROSSHILL SYSTEMS Inc. (продавець) укладено меморандум-угоду №30/1-МОА-2015, відповідно до умов якої покупець купив два судна (« 7503» та «Р-5010») на загальну суму 100000 дол.США та зобов'язався сплатити продавцю 50000 дол. США за кожне судно. Умови поставки товару згідно Правил міжнародної торгівлі Інкотерм СIF - м.Ржищів Україна.

25 червня 2015 року ТОВ «Брокбункерсервіс» звернулося до Миколаївської митниці з митною декларацією №504050000 для оформлення поставки товару (несамохідної самогрузної баржі « 7503», реєстраційний номер: РБ-277, країна виробництва Чехословаччина, рік споруди 1981, технічні характеристики: довжина габаритна - 61,9 м, ширина - 7,61 м, осадка в повному вантажу - 2,5 м, осадка в порожньому - 0,56 м, вмісткість валова - 1000 куб.м, вантажопідйомність - 795 т, матеріал конусу - сталь, комплексність - якірне обладнання: носовий якір Холла масою 600 кг, 100 м ланцюг з розпорками калір 26 лм, брашпіль БР1, швартове обладнання: хрестові зварні двотумбові - діаметром 219 мм - по дві в кормовій а носовій кінцшках, счальні однотумбові діаметром 299 їм - шість (по три з кожного борту), шварту вальні лебідки по дві в носовій та кормовій кінцівках, стальний канат діаметром 18 мм та довжиною по 40 м - чотири, буксирне обладнання: два однотумбових сталевих кнехта діаметром 219 мм в юсових та кормових кінцівках судна, клас судна «О»), відповідно до якої митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 50000 дол. США. З урахуванням ваги судна 209т митна вартість склала 239,23 дол. США/т.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем митному органу надані: генеральна декларація від 04 червня 2015 року б/н; експертний висновок від 12 червня 2015 року б/н, підготовлений ТОВ «НВП «Фінансова та технічна експертиза»; інвойс від 02 червня 2015 року №30/1-1; Меморандум-угода від 01 червня 2015 року №30/1-МОА-201; класифікаційне свідоцтво від 25 травня 2015 року №666; свідоцтво про право плавання під прапором Республіки Білорусь від 28 травня 2015 року №ПП000277; свідоцтво про виключення судна з реєстру від 15 червня 2015 року №ИС 000172; свідоцтво про гідність до плавання від 25 травня 2015 року №Б-6862; свідоцтво про право власності на судно від 28 травня 2015 року №ПС 000277.

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, зокрема за результатами аналізу документів, наданих при митному оформленні, встановлено наступні розбіжності та неточності: розбіжність між строками оплати за товар, зазначеними у п.2 та п.7 Меморандум-угоди № 30/1-МОА-2015 від 01 червня 2015 року; не надання документів, передбачених п.7 Меморандум-угоди № 30/1-МОА2015 від 01 червня 2015 року, а саме: купчої на баржу; відсутня документальна інформація щодо включення до ціни товару витрат, передбачених п.9 Меморандум-угоди № 30/1-МОА-2015 від 01 червня 2015 року; відсутність страхових документів, передбачених п.13 Меморандум-угоди № Ю/1-МОА-2015 від 01 червня 2015 року; до митного оформлення заявлений товар за вартістю нижчою за вартість сировинних складових, оскільки відповідно до інформації, зазначеної у бюлетені «Огляд цін українського та світового товарних ринків» № 6 (224) 2015, вартість 1 тони брухту чорних металів на світовому ринку склала 257-275 дол. США/т на умовах FOB, що є значно вищою за вартість 1 т баржі (239,23 дол. США/т), у зв'язку з чим запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати: виписку із бухгалтерської документації щодо витрат згідно п.9 Меморандуму-угоди від 01 червня 2015 року №30/1-МОА-2015; відомостей про підтвердження складових митної вартості (страхування); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни-відправника; договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; специфікацію виробника (постачальника) щодо судових приналежностей.

На вимогу митного органу позивачем наданий лист від 30 червня 2015 року №30/06-1583 та додаткові документи, зокрема, звіт про оцінку майна від 12 червня 2015 року; купча від 04 червня 2015 року; лист від 26 червня 2015 року №26/07-1501 про те, що останній не оплачував витрати з транспортування товару (баржі) до місця призначення, тому що такі витрати за умовами поставки СIF несе продавець; лист від 30 червня 2015 року №30/06-1582 про відсутність митної декларації країни відправника у зв'язку з тим, що законодавство країни виробника при реєстрації судна не передбачає оформлення такої декларації, а також про те, що позивачем не були сплачені будь-які платежі стосовно судна; лист продавця від 26 червня 2015 року №26/06/2015 про те, що всі судові приналежності визначені у судових документах (в т.ч. у свідоцтві про годність до плавання), що є невід'ємною частиною судна та окремо не розглядаються.

30 червня 2015 року Миколаївською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №504000006/2015/000020/2, яким митна вартість товару визначена за резервним методом із коригуванням до рівня 213,2426 дол.США/вантажопідйомність у метричних тонах, 0,8174 дол.США/кг.

У гр.33 рішення зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується згідно ч.2 ст.58 МКУ у зв'язку з наявність розбіжностей. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується. У зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільш загальних кількостях покупця, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, найближчий до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, компонентів, зазначених у ст.62 МКУ, метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовується. У зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості товарів, надана виробником товарів, що оцінюється, або від його імені складається із сум, зазначених у ст.63 МКУ, метод визначення вартості на основі додавання вартості не застосовується. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ) на рівні 0,8111 дол.США/кг (ВМД від 17 червня 2014 року № 504050000/2014/102685).

Також, 02 липня 2015 року митним органом позивачу видано картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/0024.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як передбачено ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами ч.2 ст.55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

З урахуванням положень вищенаведених норм слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності обґрунтованих підстав для сумніву у достовірності заявленої митної вартості товару чи у правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Як вбачається із матеріалів справи, митним органом за результатами аналізу документів, наданих при митному оформленні декларантом, встановлено розбіжності щодо зокрема строків оплати за товар, відсутності документів в частині інформації щодо витрат, страхових документів, визначених Меморандумом-угодою від 01 червня 2015 року №30/1-МОА-2015, за результатами порівняння вартості товару із вартістю сировинних складових цього товару встановлено значну невідповідність вартості баржі виходячи з її ваги вартості брухту чорних металів на світовому ринку, на підставі чого зроблений обґрунтований висновок щодо митного оформлення заявленого товару за вартістю нижчою вартості сировинних складових. Декларантом не надані у повному обсязі документи, необхідні для підтвердження числових значень складових заявленої митної вартості імпортованого товару, не спростовані виявлені розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах.

Отже, в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості у повному обсязі не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.57 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару митницею обґрунтовано застосований резервний метод оцінки згідно ст.64 Митного кодексу. У рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів; митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів, рішення митниці за формою та змістом відповідають встановленим законом вимогам.

За вказаними обставинами, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, висловленої зокрема у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 21-5204а15, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, а також картки відмови у прийнятті митної декларації, митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці та картки відмови не вбачається. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача прийняти митну декларацію МД-2 від 25 червня 2015 року №504050000/2015.

Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбункерсервіс» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді