ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2016 р. м. Київ К/800/44096/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Ємельянової В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII);

зобов'язати відповідача призначити та в подальшому здійснювати йому виплату пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, починаючи з 19 червня 2015 року.

Позов обґрунтовував тим, що на час аварії на Чорнобильськй АЕС працював водієм Фастівського АТП 11066, в періоди з 7 липня 1986 року по 11 липня 1986 року, з 11 квітня 1987 року по 18 квітня 1987 року, з 20 квітня 1987 року по 27 квітня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статті 55 Закону № 796-XII має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (вихід на пенсію у віці 50 років). Зазначає, що до управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області звернувся із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 9 років, починаючи з 19 червня 2015 року. Проте відповідач відмовив у призначенні йому пенсії на пільгових умовах, мотивуючи це тим, що згідно наданої копії товарно-транспортної накладної від 11 липня 1986 року пунктом погрузки-вигрузки зазначено Бехи-Страхолісся (такого населеного пункту в зоні відчуження немає).

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області призначити позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з 19 червня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанцій та змінити судове рішення суду першої інстанції, виключивши з абзацу другого резолютивної частини словосполучення «на 8 років».

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією, яке перереєстроване Тимчасовою комісією з питань проведення перевірки правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» (протокол № 41 від 30 червня 1998 року).

Позивач працював водієм у Фастівському АТП 11066 з 20 червня 1985 року по 2 листопада 1992 року.

В періоди з 7 липня 1986 року по 10 липня 1986 року (4 дні), з 11 квітня 1987 року по 18 квітня 1987 року, з 20 квітня 1987 року по 27 квітня 1987 року (16 днів) ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області листом № 111/Г-01 від 26 червня 2015 року відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку на 9 років, оскільки період роботи позивача з 7 липня 1986 року по 11 липня 1986 року в зоні відчуження Чорнобильської АЕС не підтверджено, а тому позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач, який працював у 1987 році у зоні відчуження 16 днів, набув право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років, що не заперечується відповідачем, належних доказів перебування на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з липня 1986 року по грудень 1986 року не менше 5 календарних днів позивачем не надано.

Проте з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій можна погодитися частково.

Відповідно до положень частини першої статті 55 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів, пенсійний вік, встановлений для одержання державних пенсій, зменшується на 10 років та які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - на 8 років.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 12 серпня 1993 року № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач не врахував день роботи ОСОБА_1, 11 липня 1986 року, внаслідок цього період його роботи у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року становить 4 дні, що не дає право позивачу на зменшення пенсійного віку на 10 років.

Підтвердженням того, що ОСОБА_1 працював на роботах з ліквідації наслідків Чорнобильській АЕС в зоні відчуження з 7 липня 1986 року по 10 липня 1986 року є копії товарно-транспортних накладних:

від 7 липня 1986 року - пункт погрузки-вигрузки Малин - Іванків,

від 8 липня 1986 року - пункт погрузки-вигрузки Малин - Іванків,

від 9 липня 1986 року - пункт погрузки-вигрузки Малин - Іванків,

від 10 липня 1986 року - пункт погрузки-вигрузки Малин - Іванків.

За правилами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Апеляційний суд дав належну оцінку дослідженим доказам та обґрунтовано виходив з того, що посилання позивача на те, що с. Страхолісся Чорнобильського району Київської області (перейменовано в с. Зелений Мис) не відноситься до зони відчуження, проте сама дорога Зелений Мис - Чорнобиль, на будівництві якої працював позивач 11 липня 1986 року, яка проходила через населені пункти Опачичі та Чорнобиль, що відносяться до зони відчуження, не знайшло свого підтвердження, оскільки в наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що позивач перебував та працював саме у цих населених пунктах, немає; товарно-транспортна накладна від 11 липня 1986 року (пункт погрузки-вигрузки Бехи - Страхолісся (зона 1)) не дає змоги відслідкувати маршрут та напрямок руху позивача.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 пропрацював у зоні відчуження 16 календарних днів у 1987 році, а отже, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (із зменшенням пенсійного віку на 8 років) він набуде по досягненню 52 років (19 червня 2016 року).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а тому ухвалення судового рішення щодо захисту прав та інтересів особи на майбутнє, передбачаючи, що вони можуть бути порушені, є безпідставним.

Враховуючи викладене, станом на час звернення до суду та розгляду справи у суді позивач права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (із зменшенням пенсійного віку на 8 років) ще не набув, тому відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими.

Суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з 19 червня 2015 року, тобто із зниженням пенсійного віку на 9 років, а не 8 років (2015 рік - 1964 рік = 51 рік).

При цьому, апеляційний суд, встановивши, що позивач набуде право на призначення пенсії із зменшення пенсійного віку на 8 років з 19 червня 2016 року, безпідставно зазначив, що судом першої інстанції допущена описка щодо дати, з якої позивач набуде право на призначення пенсії.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Ємельянова В.І.