ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року м. Київ К/800/57397/14

К/800/56078/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Ємельянової В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії

за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 30 березня 2012 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог просив:

визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області щодо обчислення розміру його пенсії;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 18 вересня 2010 року з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнта за роботу в районах Крайньої Півночі, середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи: з 11 червня 1999 року по 30 квітня 2002 року, з 17 березня 2003 року по 16 грудня 2007 року, з 25 січня 2008 року по 18 грудня 2008 року, з 13 лютого 2009 року по 5 жовтня 2010 року, а також зарахувати до страхового стажу як повний місяць роботи неповний місяць роботи у жовтні 2010 року.

Позов обґрунтовував тим, що відповідач, призначаючи йому пенсію з 18 вересня 2010 року, обчислив її розмір без урахування північної надбавки та районного коефіцієнта за роботу в районах Крайньої Півночі, не врахував до страхового стажу такі місяці: липень, листопад 2006 року, квітень 2007 року, травень, вересень 2008 року, травень, вересень 2009 року, квітень 2010 року, а також неповний місяць роботи у жовтні 2010 року як повний місяць роботи, внаслідок чого розмір пенсії зменшився.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 30 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обчислення розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням районних коефіцієнтів і північних надбавок здійснюється за період роботи до 1 січня 1992 року. З набранням чинності з 1 січня 1992 року Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII підстав для включення районного коефіцієнту та північної надбавки до заробітної плати для обчислення пенсії немає; у наданих позивачем довідках про заробітну плату за роботу в 2006 - 2010 роках у деяких місяцях (липень, листопад 2006 року, квітень 2007 року, травень, вересень 2008 року, травень, вересень 2009 року, квітень 2010 року) відсутнє нарахування заробітної плати (проставлено 0), тобто не нараховувалися страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, тому підстави для зарахування цих періодів до страхового стажу відсутні; пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 1991 року законодавством України не передбачено; оскільки згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 звільнений 5 жовтня 2010 року (наказ № 61-к від 5 жовтня 2010 року), то стаж роботи позивача зараховано по 5 жовтня 2010 року, тому підстав для задоволення вимоги про зарахуванням при обчисленні пенсії жовтня 2010 року як повного місяця страхового стажу немає.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Адміністративний позов про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період до 24 квітня 2011 року залишено без розгляду. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 25 квітня 2011 року, виходячи із розміру заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що включає районний коефіцієнт та північну надбавку, з урахуванням при обчисленні пенсії середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи вахтовим методом з 11 червня 1999 року по 30 квітня 2002 року, з 17 березня 2003 року по 16 грудня 2007 року, з 25 січня 2008 року по 18 грудня 2008 року, з 13 лютого 2009 року по 5 жовтня 2010 року, а також зарахувати до страхового стажу як повний місяць неповний місяць роботи позивача в жовтні 2010 року.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині перерахунку пенсії позивача виходив з того, що відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року та Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а стаж, набутий на території однієї держави, визнається іншою державою; періоди роботи позивача вахтовим методом на підприємствах Російської Федерації підлягають підсумованому обліку відповідно до положень статей 104, 300 Трудового кодексу Російської Федерації; на законодавчому рівні встановлено загальну максимальну величину заробітної плати, яка враховується в цілях обчислення пенсії, проте норми статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV ) не містять жодних приписів щодо виключення з розміру заробітної плати районних коефіцієнтів чи північних надбавок; неповний місяць роботи позивача, жовтень 2010 року, підлягає зарахуванню до страхового стажу як повний місяць на підставі положень частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV, оскільки сума сплачених за цей місяць страхових внесків є більшою за мінімальний страховий внесок.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову апеляційного суду, зобов'язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії, починаючи з 18 вересня 2010 року (дати призначення пенсії). На думку позивача, він не пропустив строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав дізнався з дня вихідної дати першого листа-роз'яснення управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області щодо обчислення розміру його пенсії від 26 травня 2011 року № 119/С-1.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що Законом № 1058-ІV та Федеральним законом Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ передбачені однакові вимоги щодо зарахування до страхового стажу лише тих періодів роботи, за які сплачувалися страхові внески. Пільгове обчислення стажу за роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 1991 року та самовільний розподіл зарплати працівниками органів Пенсійного фонду України при призначенні чи перерахунку пенсії по місяцях, де не вказано сум нарахувань, законодавством України не передбачено. Згідно законодавства Російської Федерації при виїзді з районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, виплати з районними коефіцієнтами та північними надбавками не включаються до розрахунку пенсії, тому вони не повинні включатися при обрахунку пенсії за нормами чинного законодавства України.

Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював на підприємствах в Російській Федерації, на яких був запроваджений вахтовий метод організації робіт за підсумованим обліком робочого часу. З отримуваної заробітної плати були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації.

З 18 вересня 2010 року позивачу як громадянину України, який проживає на її території, призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на звернення позивача листом повідомило про те, що розрахунок його пенсії проведено із заробітної плати без урахування районного коефіцієнта та північної надбавки, оскільки позивач виїхав за межі районів Крайньої Півночі та прирівняних до них районів, а тому підстав для зарахування до заробітної плати районних коефіцієнтів та північних надбавок за період з 13 лютого 1997 року по 5 жовтня 2010 року немає, також не зараховано при визначенні розміру пенсії стаж і заробітну плату за окремі місяці 2006 - 2010 років, оскільки згідно з довідками про заробітну плату в них відсутнє нарахування заробітної плати.

Відповідно до частин другої та третьої статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач працював на підприємствах у Російській Федерації вахтовим методом в періоди: з 11 червня 1999 року по 30 квітня 2002 року, з 17 березня 2003 року по 16 грудня 2007 року, з 25 січня 2008 року по 18 грудня 2008 року, з 13 лютого 2009 року по 5 жовтня 2010 року.

Згідно з статтею 104 Трудового кодексу Російської Федерації коли за умовами виробництва (роботи) у приватного підприємця, в підприємства в цілому або при виконанні окремих видів робіт не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу з того, щоб тривалість робочого часу за звітний період (місяць, квартал та інші періоди) не перевищували нормального числа робочих годин. Обліковий період не може перевищувати одного року.

Відповідно до статті 300 Трудового кодексу Російської Федерації при вахтовому методі роботи встановлюється підсумований облік робочого часу за місяць, квартал чи інший триваліший період, але не більше ніж за один рік. Підсумований період охоплює весь робочий час, час в дорозі від місця знаходження роботодавця або від пункту збору до місця виконання роботи і назад, а також час відпочинку, що припадає на даний календарний проміжок часу. Роботодавець зобов'язаний вести облік робочого часу і часу відпочинку кожного працівника, працюючого вахтовим методом, по місяцях і за весь обліковий період.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вказані періоди роботи позивача за вахтовим методом підлягають підсумованому обліку, що необхідно врахувати при обчисленні його пенсії.

Відповідно до частини першої Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Як встановлено судами, в довідках про заробітну плату позивача з урахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки зазначено, що з усіх сум були сплачені внески до Пенсійного фонду Російської Федерації.

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що на законодавчому рівні встановлено загальну максимальну величину заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, проте норми Закону № 1058-ІV не містять жодних приписів щодо виключення з розміру заробітної плати районних коефіцієнтів чи північних надбавок; оскільки підприємства, в яких позивач працював за 1997-2010 роках сплачували належні страхові внески із сум виплачуваної йому заробітної плати, включаючи північну надбавку та районний коефіцієнт, то їх суми необхідно враховувати в складі заробітку, на підставі якого обчислена пенсія.

Проте з таким висновком апеляційного суду можна погодитися частково.

Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов'язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, ??Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини Російської Федерації.

Відповідно до положень статті 14 Федерального закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається за формулою:

СЧ = ПК / Т + Б, де

СЧ - страхова частина трудової пенсії по старості;

ПК - сума розрахункового пенсійного капіталу застрахованої особи (стаття 29.1 цього Закону), врахованого станом на день, з якого зазначеній особі призначається страхова частина трудової пенсії по старості;

Т - кількість місяців очікуваного періоду виплати трудової пенсії по старості, який застосовується для розрахунку страхової частини зазначеної пенсії, що становить 19 років (228 місяців);

Б - фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості.

Фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях).

При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання.

При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2 - 5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта).

Враховуючи викладене, висновок апеляційного суду про врахування розміру районного коефіцієнта в складі заробітку при обчислені пенсії позивача, який проживає та отримує пенсію на території України, є помилковим.

Апеляційний суд, залишаючи позов в частині заявлених вимог за період з 18 вересня 2010 року по 24 квітня 2011 року без розгляду, виходив з того, що спірні правовідносини є триваючими, позивач, звернувшись до суду 25 жовтня 2011 року, пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Із заявлених позовних вимог вбачається, що по суті позивач звернувся до суду з позовом про проведення повторного обрахунку розміру його пенсії, призначеної з 18 вересня 2010 року, та нарахування недоплаченої суми пенсії, внаслідок протиправного зменшення її розміру.

В доводах позовної заяви позивач зазначав (а.с.4), що про порушення своїх прав відповідачем дізнався лише з його відповіді в червні 2011 року, скаргу на розрахунок розміру пенсії подав відповідачу 18 серпня 2011 року, у вересні 2011 року отримав відповідь на свою скаргу.

Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина чет верта). Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частина п'ята).

З урахуванням викладеного, обставини справи в частині заявлених позовних вимог за період з 18 вересня 2010 року по 24 квітня 2011 року при новому розгляді потребують повного та всебічного з'ясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року змінити.

Скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду адміністративного позову про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період до 24 квітня 2011 року, а справу у цій частині направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В абзаці четвертому резолютивної частини постанови виключити слова «районний коефіцієнт та».

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Ємельянова В.І.