ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/7956/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

(представники сторін в судове засідання не з'явились, сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги)

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013

у справі № 2а/1270/8181/2012 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2012, залишеною без зміну ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 22.05.2012 № 0000122270.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 27.04.2016 о 12:00, осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України, не здійснюється.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2012 № 0000122270, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 06.04.2012 № 6/16-34386683. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 129185,00 грн. у податковому обліку за період за листопад, грудень 2010 року.

Вказана перевірка була призначена на підставі постанови слідчого прокуратури Ленінського району м. Луганська Хацькова Д.О. від 17.01.2012, винесеної в межах кримінальної справи № 02/11/9126, порушеної за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, - зловживання службовим становищем посадовими особами КП «Луганськ-Стандарт».

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 № 0000122270 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 129285,00 грн. за основним платежем та 32321,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з посиланням на поставку підрядних послуг за договором від 05.10.2010 № 17 позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за листопад, грудень 2010 року.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку (рахунки-фактури, акти виконаних підрядних робіт, податкова накладна) підтверджують реальний характер поставки позивачу від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підрядних послуг. З такою оцінкою судами доказів у справі не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання норм статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).

Частиною першою ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилається на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію про обставини, які свідчать про відсутність реального характеру поставок позивачу від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підрядних послуг, зокрема про відсутність цього постачальника за своїм місцезнаходженням, відсутність у нього матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності. Цим доводам ДПІ суд не дав будь-якої оцінки, тоді як з'ясування цих обставин входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність зменшення у податковому обліку платника податку сум податкового кредиту. Крім того, ДПІ, як свідчить касаційна скаргу, у судовому процесі звертала увагу на те, що позивачем у податковій декларації за листопад 2010 року було вказані помилкові показники суми ПДВ за податковою накладною від 08.11.2010 № 081115 та вказана помилка не була виправлена у податковій звітності за інший податковий звітний період.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Наслідком порушення судом норм статей 69, 86 КАС України стало неправильне встановлення обставин у справі, а відтак і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР і, як наслідок, неправильна юридична оцінка обставин у справі щодо права позивача на збільшення суми податкового кредиту на 129185,00 грн.

Поряд із цим, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78, пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (ПК) (у редакції до внесення змін законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК у редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503-VІ).

Враховуючи, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 06.04.2012 № 6/16-34386683, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, була проведена на підставі постанови слідчого прокуратури Ленінського району м. Луганська від 17.01.2012, винесеної в межах кримінальної справи № 02/11/9126, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у судовому процесі не надано, податкове повідомлення-рішення прийняте передчасно та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без дотримання норм статей 69, 70, 86 КАС України, однак, суди правильно вирішили спір безвідносно до висновку щодо підстав задоволення позову, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають зміні в частині підстав задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2012 № 0000122270 як такого, що не відповідає нормам пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково, змінити постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013, позов задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 22.05.2012 № 0000122270 як таке, що прийняте з порушенням норм пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев