ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2016 р. м. Київ К/800/18533/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) про скасування розпорядження та здійснення перерахунку заробітної плати за касаційною скаргою позивача на судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати незаконними розпорядження Секретаря РНБО від 21.05.2014 року №281/2014 - к «Про встановлення надбавок за високі досягнення у праці» в частині визнання таким, що втратило чинність розпорядження від 23.01.2014 року №11/2014-к та дії Апарату РНБО щодо запровадження нових умов оплати праці, зокрема позбавлення його надбавки за високі досягнення у праці;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням невиплаченої надбавки за високі досягнення у праці за періоди з 21.05. по 25.06.2014 рік з урахуванням надбавок за ранг державного службовця та вислугу років;

стягнути недоплачену суму заробітної плати, розмір якої становить 4724, 98 грн.

Посилався на безпідставне скасування надбавки за високі досягнення у праці, яку він отримував.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 31 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на невідповідність судових рішень вимогам статей 2, 159, 161 КАС України.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з наступних підстав.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Розгляд справи відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що встановлення надбавок за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливих робіт є правом Секретаря РНБО, а не обов'язком. Зазначені надбавки не відносять до основного виду заробітної плати і, знову ж таки, їх виплата є не обов'язковою.

З таким висновком погодитися неможливо, тому що він не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з положень зазначеної норми, уповноважені державою органи наділяються законодавством компетенцією - певним обсягом владних повноважень для виконання покладених на них завдань та функцій у відповідній сфері управління державними та суспільними справами, тому вони не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, умови оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів визначаються Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова КМУ № 268)

Відповідно до підпункту «в» пункту 2 постанови КМУ № 268 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.

При цьому, як зазначено у підпункті 2.1.1. Положення про встановлення та виплату надбавок і доплат, преміювання та надання матеріальної допомоги Апарату Ради національної безпеки і оборони України, затвердженого розпорядженням Секретаря РНБО від 21 червня 2011 року № 65/2011 ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), надбавки за високі досягнення у праці - встановлюються у разі сумлінного та якісного виконання працівником своїх посадових обов'язків, професіоналізму, компетентності, ініціативності, кваліфікаційного та оперативного виконання завдань та відсутності порушень виконавчої дисципліни.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується (абзац четвертий підпункту 1 пункту 2 постанови КМУ № 268).

Аналогічні вимоги наведені у підпункті 2.4 пункту 2 Положення, згідно яких надбавка не виплачується, в тому числі у разі звільнення з роботи у місяці, за який здійснюється виплата надбавки, за винятком працівників, звільнених у зв'язку з відставкою, виходом на пенсію, в порядку переведення на іншу роботу або за ініціативою адміністрації відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Надбавки працівникам, звільненим з підстав, зазначених в абзаці третьому підпункту 2.4 цього Порядку, виплачується пропорцій відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни надбавку за високі досягнення у праці може бути скасовано або зменшено її розмір на строк, встановлений у відповідному розпорядженні, в тому числі на підставі службової записки, поданої з дотриманням вимог розділу 12 цього Порядку.

Тобто, вказане право пов'язується не з бажанням керівника на свій розсуд установлювати, скасовувати чи знімати надбавки, а воно пов'язується з певними обставини, визначеними чинними нормативними актами. При цьому, надбавка за високі досягнення у праці скасовується або розмір її зменшується лише у випадках несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни.

Надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливих робіт відноситься до заробітної плати державних службовців, адже, як зазначеного у частині другій статті 33 Закону № 3723-ХІІ, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок, до яких згідно із частиною п'ятою вище згаданої норми відносяться надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи.

Нарахування і виплата заробітної плати - це не є право керівника, а обов'язок, проте при її визначенні, в даному випадку надбавки, враховуються певні досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, розпорядженням Секретаря РНБО від 23 січня 2014 року № 11/2014-к ОСОБА_4 встановлено надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 100% від посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг державного службовця та за вислугу років. Розпорядженням від 21 травня 2014 року № 281/2014 -к, яке є предметом оскарження, вище згадане розпорядження скасовано, в результаті чого припинено виплату надбавки позивачу. Підставою до прийняття зазначеного рішення стали організаційно-штатні зміни в Апараті РНБО., які відбулися згідно з Указом Президента України від 15 квітня 2014 року № 406/2014 та розпорядженням Секретаря РНБО від 26 квітня 2014 року № 6/2014.

Виходячи із встановлених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про безпідставність позову про протиправність розпорядження Секретаря РНБО від 21 травня 2014 року № 281/2014 -к в частині його оскарження, оскільки в ньому та доводах представника відповідача не наведені обставини, які б давали підстави до невиплати надбавки за високі досягнення у праці, яку отримував позивач, чи її скасування або зменшення розміру.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 постанови КМУ № 268, підпунктом 2.6 пункту 2 Порядку надбавку за високі досягнення у праці може бути скасовано або зменшено її розмір лише у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни. Такі обставини відповідачем не доведені.

Не наведені й обставини, передбачені пунктом 2.4 Порядку, які б давали підстави до не виплати надбавки. Як установлено судами, ОСОБА_4 звільнено з роботи 25.06.2014 року на підставі пункту 5 (переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, у установу, організацію або перехід на виборну посаду) статті 36 Кодексу законів про працю України, тому така надбавка повинна бути виплачена за правилами, визначеними пунктом 2.4 Порядку.

Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, але допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то попередні судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову частково. Необхідно визнати незаконним Розпорядження Секретаря РНБО від 21 травня 2014 року № 281/2014 - к в частині втрати чинності Розпорядження Секретаря РНБО від 23 січня 2014 року № 11/2014 - к «Про встановлення надбавок за високі досягнення у праці» щодо не виплати надбавки за високі досягнення у праці позивача. Зобовязати здійснити нарахування і виплату ОСОБА_4 надбавки за високі досягнення у праці з моменту її припинення і до звільнення з Апарату РНБО в розмірах і порядку, передбачених Розпорядженням Секретаря РНБО від 23 січня 2014 року № 11/2014 та Порядком.

Позивачем документально не підтверджено понесення ним витрат, тому немає підстав до їх стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року і ухвалити нову постанову про задоволення позову частково.

Визнати незаконним Розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 21 травня 2014 року № 281/2014 - к в частині втрати чинності Розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 23 січня 2014 року № 11/2014 - к «Про встановлення надбавок за високі досягнення у праці» щодо не виплати надбавки за високі досягнення у праці ОСОБА_4.

Зобовязати Апарат Ради національної безпеки і оборони України здійснити нарахування і виплату ОСОБА_4 надбавки за високі досягнення у праці з моменту її припинення і до звільнення з Ради національної безпеки і оборони України в розмірах та порядку, передбачених Розпорядженням Секретаря Ради національної безпеки від 23 січня 2014 року № 11/2014, Положенням про встановлення та виплату надбавок і доплат, преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Апарату Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2011 року № 65/2011 (зі змінами і доповненнями).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

О.Ф. Ситников

І.В. Штульман