ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2015 р.                     м. Київ                              К/800/51345/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року у справі за позовом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до Державної реєстраційної служби України, реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, про визнання дій державного реєстратора Корюк Т. В. з винесення рішення № 9363198 від 23.12.2013 року протиправними, визнання незаконним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації права власності № 9363198 від 23.12.2013 року, зобов'язання зареєструвати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.07.2013 року представник позивача звернувся до Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) за реєстраційним номером 2199073.

До заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позивачем були подані наступні документи: квитанція № 240430001 від 04.07.2013 року, копія паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податку Тарана О. О., оригінал довіреності від 04.07.2013 року на уповноваження Тарана О. О., рішення Господарського суду Полтавської області від 12.02.2012 року по справі №18/2569/12 з відміткою про набрання рішенням законної сили, ухвала Господарського суду Полтавської області від 04.03.2013 року по справі №18/2569/12, технічний паспорт від 03.06.2009 року, виданий Кременчуцьким бюро технічної інвентаризації, копія виписки АВ №835765 з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копія довідки АВ №597707 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копія положення Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 01.02.2011 року.

Рішенням реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області № 5318683 від 27.08.2013 року розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зупинено та роз'яснено, що у разі подання у встановленому законодавством порядку необхідних документів, а саме: документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку, документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень буде відновлено.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 4688 від 12.09.2013 року позивачем подано документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, а саме: державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 223558 від 20.10.2006 року.

23 грудня 2013 року Державний реєстратор прийняв рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9363198 з посиланням на те, що документ, який, відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта позивач не надав..

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернувся з позовом до суду.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що позивач не надав документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Проте, колегія суддів вважає, що вказана вимога є неправомірною з огляду на таке.

Згідно з пунктом 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМ України від 22.06.2011 року № 703 (далі – Порядок № 703) для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку № 703 передбачено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У даному випадку позивач подав у якості документа, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності. Крім того, позивач подав інші необхідні у даному випадку документи, передбачені пунктами 29 – 29 Порядку № 703 (розділ «Особливості державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»).

Натомість державний реєстратор помилково вважав, що позивач також зобов’язаний надати документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Подання такого документа передбачено пунктом 46 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно (розділ «Особливості державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно»).

Проте, у спірних правовідносинах документом, який підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно є рішення суду, а не свідоцтво про право власності, тому розділ «Особливості державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно» Порядку № 703 на ці правовідносини не поширюється.

При цьому, документи, що передбачені розділом «Особливості державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» Порядку № 703, позивач надав.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання дій державного реєстратора Корюк Т. В. з винесення рішення № 9363198 від 23.12.2013 року протиправними, визнання незаконним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації права власності № 9363198 від 23.12.2013 року є обґрунтованими.

Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання зареєструвати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно задоволенню не підлягають. Так, аналіз Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що вчиненню реєстраційної дії передують етапи перевірки поданих документів та отримання відповідей на запити від інших повноважних органів.

Розглянувши справу, суди досліджували лише спірні у цих правовідносинах обставини.

Тому суд не може зобов'язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформлені, а усі етапи їх перевірки - завершені.

При розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, внаслідок чого ухвалено незаконні судові рішення, що є підставою для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 220 222 223 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. при прийнятті рішення № 9363198 від 23.12.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. про відмову у державній реєстрації права власності № 9363198 від 23.12.2013 року.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) за реєстраційним номером 2199073, подану 26.07.2013 року Кременчуцьким міськрайоним центром зайнятості.

Відмовити у позові у частині зобов’язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: