ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2015 р. м. Київ К/800/3699/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Рябоконь Олени Ікарівни про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Рябоконь О. І., в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення від 09 липня 2014 року № 14308275; зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві провести реєстрацію права власності на нерухоме майно - гаражний бокс АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати їх та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

В запереченнях відповідач - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві - просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 01 липня 2014 року позивач подав до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомості, додавши до неї наступні документи: довідку Автогаражного кооперативу «Мрія-2» від 17 червня 2014 року № 8, технічний паспорт на об'єкт нерухомості від 10 квітня 2012 року, копіі паспорту та ідентифікаційного номера.

Розглянувши зазначену заяву, Державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябоконь О. І. (далі по тексту - державний реєстратор) встановила, що подані документи не відповідають вимогам законодавства, зокрема, згідно із ч. 2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Не погодившись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суди дійшли висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту - Закон) державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески, при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону).

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 від 17 жовтня 2013 року.

Відповідно до п. 50 Порядку для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, заявник подає:

довідку житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;

технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

У разі коли завершення будівництвом об'єкта містобудування та державна реєстрація прав на такий об'єкт, збудований у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, здійснюється після 1 січня 2013 року, відповідний кооператив після прийняття такого об'єкта в експлуатацію подає:

документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася);

затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності гаражного чи іншого кооперативу до 01 січня 2013 року, проводиться на підставі заяви члена відповідного кооперативу, до якої додаються довідка кооперативу про членство в ньому та про повне внесення таким членом пайового внеску.

Між тим, суди обох інстанцій в порушення норм матеріального права послались на інший абзац п. 50 Порядку, який не регулює правовідносини реєстрації прав гаражного кооперативу.

Відтак, рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийнято відповідачем з порушень вимог Закону та Порядку № 868.

Інші підстави, що визначені відповідачем для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень не узгоджуються з приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та положеннями Порядку № 868.

Окрім того, судам слід мати на увазі, що рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації має бути обґрунтованим, прийматись з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і мати посилання на норму закону відповідно до ст. 2 КАС України.

Таким чином, висновки судів про відмову у задоволені вимоги про скасування рішення відповідача ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо вимоги про зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві провести реєстрацію права власності на нерухоме майно - гаражний бокс АДРЕСА_1, то суд касаційної інстанції зазначає таке.

Важливим при розгляді питання щодо дискреційних повноважень контролюючих органів є те, що суд не може виходити за межі завдань адміністративного судочинства та не може втручатися в дискреційні повноваження органу.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу позивача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09 липня 2014 року № 14308275 державного реєстратора Рябоконь Олени Ікарівни Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві повторно розглянути питання щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - гаражний бокс АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: