ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/4317/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Рецебуринський Ю.Й., Швець В.В.,

секретар судового засідання - Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального закладу «Рівненський обласний госпіталь інвалідів війни» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012р. у справі за позовом Комунального закладу «Рівненський обласний госпіталь інвалідів війни» до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року КЗ «Рівненський обласний госпіталь інвалідів війни» звернувся до суду з позовом (у урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання протиправним та скасування рішення від 30.01.2012р. №20 в частині повернення допомоги по вагітності та пологах в розмірі 4105,09 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2052,55 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012р., у задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

В ході розгляду справи судами встановлено, що у січні 2012 року відповідачем проведено планову перевірку правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків та повернення страхових коштів, використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в КЗ «Рівненський обласний госпіталь інвалідів війни» Рівненської обласної ради за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт № 0063 від 27.01.2012р.

Перевіркою встановлено неправомірне використання коштів Фонду соціального страхування, зокрема, призначення та виплата допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_4 не в період роботи.

На підставі акту № 0063 від 27.01.2012р. відповідачем прийнято рішення від 30.01.2012р. № 20 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 6201,49 грн. (включаючи допомогу по вагітності та пологах в розмірі 4105,09 грн. грн. та штрафні санкції в розмірі 2052,55 грн.) (а.с. 9).

Не погодившись з вказаним рішенням позивач 16.02.2012р. звернувся до відповідача із заявою про перегляд рішення № 20 від 30.01.2012р. (а.с. 10).

Рішенням відповідача від 06.03.2012р. в задоволенні скарги позивача від 16.02.2012р. відмовлено, а рішення № 20 від 30.01.2012р. залишено без змін (а.с. 11-12).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент призначення допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_4 не було встановлено жодного посадового окладу, розрахунок вказаної допомоги їй було здійснено з посадового окладу ОСОБА_5, яка станом на 13.05.2011р. виконувала трудові обов'язки як основний працівник. Невиконання дій щодо звільнення ОСОБА_4 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України та незабезпечення її обов'язкового працевлаштування за посадою, з якої їй могло бути розраховано допомогу по вагітності та пологах призвело до порушення позивачем частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а тому відповідачем правомірно прийнято рішення про повернення коштів та застосування фінансових санкцій.

Крім того, суди виходили з того, що посилання позивача на статтю 39-1 КЗпП України є безпідставним, оскільки ОСОБА_4 була прийнята на роботу за строковим трудовим договором на період відсутності основного працівника, при виході якого на роботу її трудові функції мають бути припинено відповідно до частини 2 статті 23 КЗпП України. На момент виходу основного працівника ОСОБА_4 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та жодного дня у вказаний період офіційно не приступала до роботи, а тому фактичні трудові відносини після закінчення строку трудового договору не тривали.

Поряд з тим, судами не враховано, що протягом періоду тимчасової непрацездатності трудовий договір з ОСОБА_4 розірвано не було, відповідно до положень статей 1, 6, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» ОСОБА_4 мала статус застрахованої особи і право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, а сам по собі факт виходу на роботу основного працівника не може свідчити про втрату ОСОБА_4 статусу застрахованої особи без видачі відповідного наказу про її звільнення.

Таким чином, висновки судів про відмову у задоволенні позову не можна визнати обгрунтованими.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права. що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Комунального закладу «Рівненський обласний госпіталь інвалідів війни» задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012р. у даній справі скасувати.

Позов Комунального закладу «Рівненський обласний госпіталь інвалідів війни» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 30.01.2012р. №20 про повернення коштів та застосування фінансових санкцій.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

Ю.Й. Рецебуринський

В.В. Швець