ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/20062/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Донця О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Ріпкинського районного центру зайнятості на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Ріпкинського районного центру зайнятості про зобов'язання виконати пункт вимоги,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року позов Державної фінансової інспекції в Чернігівській області задоволено. Зобов'язано Ріпкинський районний центр зайнятості виконати пункти 2,3,4 вимог Чернігівської міжрайонної державної інспекції від 19 січня 2012 року №07-18/110.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів та вірно враховано судами, на підставі п.1.1.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи КРВ в Ріпкинському районі на 4 квартал 2011 року працівниками КРВ в Ріпкинському районі проведено ревізію фінансово-господарської діяльності фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в Ріпкинському районному центрі зайнятості за період з 01.01.2009 по 30.09.2011.

За результатами ревізії було складено акт ревізії від 21.12.2011 №16-25/57.

На підставі висновків акту перевірки Чернігівською міжрайонною державною фінансовою інспекцією направлено Ріпкинському районному центру зайнятості вимогу про усунення виявлених порушень від 19.01.2012 №07-18/110, згідно з пунктом 2 якої встановлено, що Ріпкинським районним центром зайнятості укладено договір про надання послуг від 13.04.2010 №13 з СПД ОСОБА_4, згідно якого повинно було здійснюватись комплексне одноразове прибирання приміщень на площі 284,17 кв.м.

В результаті неналежного виконання умов вказаного договору та згідно з Порядком взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затверджених спільним наказом ГоловКРУ, МВС України, СБУ та Генеральної прокуратури від 19.10.2006 №346/1025/685/53 розмір матеріальної шкоди (збитків), завданих Центру, складає 25583,62грн.

В зв'язку з цим, Чернігівська МДФІ вимагала вжити всіх вичерпних заходів щодо стягнення та повернення зайво сплачених СПД ОСОБА_4 коштів у розмірі 25583,62 грн. В іншому випадку, стягнути з особи, винної у зайвих грошових витратах, кошти у сумі 25583,62 грн., у порядку та розмірах, встановлених ст. ст. 133-136 КЗпП.

В пункті 3 зазначено, що згідно накладної від 08.12.2010 №24817 Центром зайнятості було отримано генератор defiant dgg 2800 за ціною 8500,00грн.

Згідно з експертизою (експертний висновок від 25.11.2011 ЧК-397), проведеною Чернігівською регіональною ТПП за замовленням УБОЗ УМВС в Чернігівській області, інформації про продаж такого генератору експертом не знайдено. Проте, визначена середня ринкова вартість аналогічного товару - 3225,00 грн., або на 5275,00 грн. менше.

Таким чином, відповідно до вимог Порядку взаємодії від 19.10.2006 № 346/1025/685/53 розмір матеріальної шкоди (збитків), тобто вартість втрачених активів, складає 5275,00 грн.

В зв'язку з цим, Чернігівська МДФІ вимагала вжити всіх вичерпних заходів щодо стягнення та повернення зайво витрачених коштів у розмірі 5275,00 грн. В іншому випадку, стягнути з особи, винної у зайвих грошових витратах кошти у сумі 5275,00 гри., у та розмірах встановлених ст. ст. 133-136 КЗпП.

В пункті 4 зазначено, що в ході ревізії встановлено, що Ріпкинським РЦЗ укладено договір із ТОВ "Біапром" (м.Одеса) №31 від 17.06.2011 на постачання офісного паперу А-4 в кількості 225 пачок за ціною 60,00 грн., на загальну суму 13500,00 грн.

Згідно з експертизою (експертний висновок від 25.11.2011 №ЧК-397), проведеною Чернігівською регіональною ТПП за замовленням УБОЗ УМВС в Чернігівській області, середня ринкова вартість паперу, придбаного обласним центром зайнятості у 2011 році складає 33,00 грн.

Враховуючи викладене, у відповідності до вимог Порядку взаємодії від 19.06.2006 №346/1025/685/53 розмір матеріальної шкоди (збитків), тобто втрачених активів, складає 6075,00 грн.

В зв'язку з цим, Чернігівська МДФІ вимагала вжити всіх вичерпних заходів в межах чинного законодавства щодо стягнення та повернення зайво сплачених коштів у розмірі 6075,00 грн. В іншому випадку, стягнути з особи, винної у зайвих грошових витратах кошти у сумі 6075,00 грн., у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.133-136 КЗпП.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законність вказаних вимог встановлено судовим рішенням в адміністративній справі, однак станом на день подання ДФІ в Чернігівській області до суду позовної заяви про зобов'язання виконання цих пунктів вимоги, останній не виконаний, хоча згідно із ч. 2. ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає передчасними такі висновки судів з огляду на наступне.

Так, Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Згідно пункту 6 Положення Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону №2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Збитки повинні стягуватися у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов. Тому, зазначення у вимозі Державної фінансової інспекції про стягнення шкоди (коштів) не є обставиною, яка спричиняє обов'язок підконтрольної установи стягнути збитки.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, збитки завдані Державному бюджету України, у спірних правовідносинах, не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державної фінансової інспекції в Чернігівській області.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Ріпкинського районного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Ріпкинського районного центру зайнятості про зобов'язання виконати пункт вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: