ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/67254/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справуза касаційною скаргоюДержавної фінансової інспекції в Чернігівській областінапостанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 рокуу справі№ 825/1477/14за позовомКозелецького міжрайонного управління водного господарства доДержавної фінансової інспекції в Чернігівській області третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Данівське»провизнання незаконними та скасування пунктів вимоги

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року Козелецьке міжрайонне управління водного господарства звернулось з позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Данівське», про визнання незаконними та скасування пунктів 6, 8, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 11.03.2014 року № 25-07-18-14/2294.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Чернігівській області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.1.2.5.1 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІV квартал 2013 року та на підставі направлень від 13.12.2013 р., посадовими особами Державної фінансової інспекції в Чернігівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Козелецького міжрайонного управління водного господарства за період з 01.07.2010 по 31.11.2013, про що складено акт від 14.02.2014 р. №25-07-21/2, який підписаний із запереченнями.

За результатами ревізії, відповідачем направлено до Козелецького міжрайонного управління водного господарства вимоги щодо усунення виявлених порушень від 11.03.2014 р. № 25-07-18-14/2294.

Відповідно до п.6 вимоги ДФІ, ревізією списання оборотних та необоротних активів встановлено, що майно в сумі 18086,00 грн. списане з балансу Управління без дозволу Державного агентства водних ресурсів України, що є порушенням п. 4.1 Порядку списання об'єктів державної власності, бюджетних установ, організацій, підприємств, які належать до сфери управління Держводагентства України, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів від 26.06.2012 № 255, зі змінами, в зв'язку з чим: стягнути з винних осіб вартість незаконно списаних необоротних активів у порядку та розмірі, встановленому законодавством до бюджету.

Відповідно до п.8 вимоги, в ході ревізії дотримання законодавства при визначенні вартості платних послуг, що надаються Управлінням стороннім організаціям та фізичним особам, встановлено, що в порушення п.2.1 розділу 2 Методики та п.1.4.1, п.3.1.10.6, п. 4.1.1, п. 4.2.1, п. 4.1.2 та п. 4.3 «Правил визначення вартості будівництва» (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.01.2000 №174, до калькуляцій кошторисної вартості роботи механізму з розрахунку за зміну по спецдіяльності не включались загальновиробничі та адміністративні витрати, внаслідок чого Управлінням недоотримано доходів на загальну суму 24021,88 грн., в зв'язку з чим: відобразити дебіторську заборгованість та вжити заходів щодо стягнення з отримувачів послуг кошти за надані послуги в сумі 24021,88 грн.; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у неотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно до п.10 вимоги, в ході ревізії повноти надходження до спеціального фонду коштів отриманих по наданню платних послуг проведено зустрічну звірку в ТОВ «Данівське» та проведено співставлення днів, в які здійснювалась заправка трактористами бульдозера Управління в ТОВ «Данівське». За результатами співставлення встановлено, що Козелецьким МУВГ відпрацьовано в ТОВ «Данівське» понад укладені договори 70 м/змін на загальну суму 70380,00 грн., що є порушенням ч.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме в актах приймання виконаних робіт по ТОВ «Данівське» відображена неправдива інформація про фактично відпрацьовані обсяги механізмів, внаслідок чого недоотримано доходів Козелецьким МУВГ на вище зазначену суму, в зв'язку з чим: відобразити дебіторську заборгованість та вжити заходів щодо стягнення з ТОВ «Данівське» коштів за надані послуги в сумі 70380,00 грн.; в разі пропуску строків позовної давності стягнути з осіб, винних у неотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП.

Не погоджуючись з пунктами 6, 8, 10 вимоги ДФІ від 11.03.2014 р. № 25-07-18-14/2294, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність пунктів 6, 8, 10 вимоги від 11.03.2014 р. № 25-07-18-14/2294, а тому такі пункти вимоги є протиправними та підлягають скасуванню.

Однак, колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі Положення), Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому пункти 6, 8 та 10 вимоги вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 13 травня 2014 року №21-89а14, від 20 січня 2015 року №21-603а14, від 10 лютого 2015 року № 21-632а14, від 09 червня 2015 року № 21-54а15.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову Козелецького міжрайонного управління водного господарства до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Данівське», про визнання незаконними та скасування пунктів вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: