ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/800/5246/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Сіроша М. В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФО-П ОСОБА_4.) звернулась до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ФО-П ОСОБА_4 подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 01.12.2014 року по 12.12.2014 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено акт №4006/17-03-04-07/НОМЕР_1 від 23.12.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 28281,12 грн., в тому числі за 2011 р. в сумі 1520,25 грн., за 2013 р. в сумі 13173,38 грн., за 2013 р. в сумі 13587,49 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 20143,67 грн., в тому числі за грудень 2011 р. - 2027,00 грн., за квітень 2013 р. - 367,00 грн., за травень 2013 р. - 9161,00 грн., за липень 2013 р. - 2570,23 грн., за серпень 2013 р. - 6018,44 грн.; абз. 2 п.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 41804,62 грн. в тому числі за 2011 р. в сумі 3516,86 грн., за 2012 р. в сумі 30474,44 грн., за 2013 р. в сумі 7813,32 грн.; п. 46.1 ст. 46, пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51 ПК України, не подання до Нікопольської ОДПІ (Орджонікідзевського відділення) ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за I-IV квартал 2011 р., I-III квартал 2012 р.; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 ПК України, а саме ненадання платником податків контролюючим органам первинних документів (на перевірку не надано документи, перелік яких вказаний в п. 1.16 Акту перевірки) за перевіряємий період при здійсненні податкового контролю.

За результатами перевірки 23.12.2014 року податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015971703 на суму у розмірі 41804,62 грн.

26.01.2015 року податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: №0000911703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами у розмірі 35351,40 грн. (за основним платежем - 28281,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7070,28 грн.); №0000881701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25179,59 грн., (за основним платежем - 20143,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5035,92 грн.); №0000891703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та санкції у розмірі 510,00 грн.; №0000871703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

26.01.2015 року відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000861703, яким на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 3965,64 грн. за наслідками донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму у розмірі 41804,62 грн.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді було укладено договори з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з ПП «Ін-Теграль», СУРП «Вектор-М» та ТОВ «Аурум і К». Договори мають однаковий предмет договору, порядок виконання робіт, обов'язки тощо.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що з урахуванням виду діяльності вказаних контрагентів позивача не доведено можливість надання такими послуг з обслуговування ТЗ; позивачем не надані документи визначені договорами - приймання виконавцем ТЗ на підставі Акту; рахунків-фактури; нарядів, довіреності тощо. Крім того, з поданих позивачем документів не можливо ідентифікувати який вантажний чи легковий, якої марки, автомобільний транспорт підлягав ремонту, посадову особу з боку виконавця, яка була відповідальна за здійснення господарської операції (відсутні ПІБ). В актах здачі-прийняття робіт відсутні посилання на договори.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем занижено суми доходу, з урахуванням вищезазначених порушень.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що при проведенні перевірки встановлено порушення абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка. За результатами перевірки підлягає донарахуванню єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 41804,62 грн., в тому числі за 2011 р. в сумі 3516,86 грн., за 2012 р. в сумі 30474,44 грн., за 2013 р. в сумі 7813,32 грн. Враховуючи вищезазначене, рішення відповідача про донарахування єдиного внеску та вимоги прийняті з додержанням норм чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач відображав у деклараціях про доходи за 2011-2013р. суми витрат на оплату праці найманих осіб, проте звітність за формою №1ДФ до податкового органу в порушення п. 46.1 ст. 46, пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51 ПК України, не подавав. Таким чином штрафна санкція відповідачем також застосована правомірно.

Щодо застосування штрафної санкції за ненадання до перевірки документів, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до п.44.6, п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу було направлено поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення запити про надання інформації №23124/10/04-07-17.03.12 від 20.11.2014 року, №25385/10/04-07-17.03.12 від 12.12.2014 року. Вказаними запитами податковий орган просив надати наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, ідентифікаційний номер, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та послуг, договори оренди приміщень або свідоцтво на право власності, ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню, торгові патенти на право здійснення торговельної діяльності, довідки про реєстрацію РРО, КОРО; угоди (договори) з постачальниками та покупцями, договори, контракти, інші угоди, податкові накладні, накладні, виписки банку, товарні чеки, транспортні документи; контрольні стрічки, книги обліку розрахункових операцій, касові стрічки; книги обліку доходів та витрат, книги (реєстри) обліку продажу та придбання товарів (робіт, послуг), розшифровки обліку валових доходів та валових витрат за перевіряємий період; відомості нарахування та виплати заробітної плати, табеля обліку робочого часу; трудові угоди з найманими працівниками; квитанції про сплату податків, зборів, та інші первинні документи, що свідчать про фінансово-господарську діяльність; розшифровку сформованих валових витрат включених до книги обліку доходів та витрат (загальна система) та вказаних в декларації про доходи поданих до Нікопольської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, за 2011-2013 рр. (вх. №9015664733 від 09.02.2012 р. №9085924404 від 25.01.2013 р., №9089473674 від 04.02.2014 р.); книгу обліку доходів і витрат (загальна система) за перевіряємий період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.; документальні підтвердження та письмові пояснення щодо використання вищевказаних витрат у здійсненні фінансово-господарській діяльності; середня націнка з реалізації товарів (робіт, послуг) за 2011-2013 рр., залишки товарно-матеріальних цінностей (товару) на 01.01.2011 р., на 01.01.2012 р., н 01.01.2013 р., на 31.12.2013 р., дебіторська та кредиторська заборгованість (у розрізі окремих покупців, постачальників) на 01.01.2011 р., на 31.12.2013 р. із зазначенням періоду виникнення (помісячно), акти на списання запчастин за 2011 -2013 рр.; первинні банківські документи (виписки банку, платіжні доручення та ін.) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. по розрахунковим рахункам НОМЕР_2 ПАТ "АЛЬФА-БАНК" у м.Києві, МФО 300346, НОМЕР_3 АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, або у випадку відсутності руху по вказаним рахункам: довідку з банку про відсутність руху грошових коштів за вищевказані періоди.

Пояснення щодо наступних питань: яка кількість найманих робітників. їх середньомісячна заробітна плата; середня націнка з реалізації товарів (робіт, послуг) по рокам; залишки товарно-матеріальних цінностей (товару) на 01.01.2011 року, на 01.01.2012 року, на 01.01.2013 року, на 31.12.2013 року; дебіторська та кредиторська заборгованість (у розрізі окремих покупців, постачальників) із зазначенням періоду виникнення (помісячно); форма розрахунків за отриманий товар (надані послуги); наявність власних та орендованих транспортних засобів, основних фондів.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що матеріали справи містять докази отримання запиту про надання інформації 15.12.2014 року та 22.12.2014 року відповідно. Ненадання таких документів відображено у акті перевірки, пояснень підстав ненадання до перевірки перелічених вище документів або доказів їх надання позивачем не надано. Наявність даних первинних документів не підтверджує їх надання до перевірки. Також відсутні докази подання заперечень на акт перевірки з доданням певних первинних документів, що могло б спростувати доводи відповідача щодо їх неподання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду частково не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

За змістом абз. 5 п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» виручкою вважається вся сума, отримана на розрахунковий рахунок. Вказана норма не ставить визначення розміру виручки в залежність від того, яким чином будуть використовуватись кошти, отримані на рахунок. Тобто, немає значення, чи частина цієї суми в подальшому перерахована іншій особі чи ні. Інакше втрачається зміст спрощеної системи оподаткування як такої.

Крім того, обґрунтовуючи свої рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність часткового скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року - скасувати частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2015 року №0000881701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25179,59 грн. (за основним платежем - 20143,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5035,92 грн.).

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. В. Сірош