ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/16656/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Мороза В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі за позовом державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Державної фінансової інспекції в Сумській області, треті особи: ОСОБА_4, виконавчий комітет Конотопської міської ради, первинна профспілкова організація державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про скасування вимог,-

в с т а н о в и л а :

Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській, в якому просить визнати протиправним та скасувати пунктів № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10 вимоги відповідача "Про усунення порушень, виявлених ревізією Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" від 13.06.2012р. № 18-08-14-14/4313.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункт 5 та пункт 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області № 18-08-14-14/4313 від 13 червня 2012 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині відмови в позові та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, з 19.03.2012р. по 08.05.2012р. ДФІ в Сумській області проведено ревізію окремих фінансово-господарської діяльності ДП МОУ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" за період 2009-2011років, 16.05.2012р. за результатами цієї перевірки складено акт ревізії № 08-08-03/39.

13.06.2012р. відповідачем на підставі акту перевірки складено лист-вимогу №18-08-14-14/4313 "Про усунення порушень, виявлених ревізією ДП МОУ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

Так, спірними п.п. 2, 3 вимоги, ДФІ в Сумській області зобов'язала позивача вжити заходи щодо отримання з міського бюджету компенсації різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво житлово-комунальних послуг (водопостачання та теплопостачання) в сумі 494 092,24 грн. та 29 507,51 грн.; п. 4 зобов'язано позивача покрити шкоду в сумі 145 247,13 грн. за рахунок осіб, винних у не забезпеченні проведення претензійно-позовної роботи на ДП МОУ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"; п.5 - вжити заходів щодо повернення профспілковим комітетом підприємства зайво перерахованих коштів в сумі 339 089,01 грн., в іншому випадку здійснити покриття шкоди в сумі 339 089,01 грн. та 29 507,51 грн. за рахунок осіб, винних у перерахуванні більшого обсягу коштів, ніж передбачено умовами колективних договорів; п. 6 - провести претензійно-позовну роботу з колишнім директором ДП МОУ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про повернення коштів по зайво виплаченій заробітній платі на суму 7 324,50 грн.; п. 7 - зобов'язано провести претензійно-позовну роботу з 615 військовим представництвом МОУ щодо відшкодування збитків шляхом повернення коштів на загальну суму 2 556,18 грн.; п.10 - провести претензійно-позовну роботу щодо відновлення права власності на земельну ділянку площею 0,4476 грн., в іншому випадку здійснити покриття збитків за рахунок осіб, винних у невжитті заходів щодо відновлення права власності на земельну ділянку за нормативно-грошовою оцінкою 282,57 тис.грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування п.п. 2,3,4,6,7 вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що при прийнятті спірних пунктів вимоги відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Констицією за законами України. При цьому, суди прийшли до висновку, що п.5 та п.10 вимоги позивача є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне зазначити про таке.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії, вказуючи при цьому на виявлені збитки та їхній розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 13 травня 2014 року №21-89а14, від 28 жовтня 2014 року №21-462а14, від 20 січня 2015 року №21-603а14, від 10 лютого 2015 року № 21-632а14, від 09 червня 2015 року № 21-174а15.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджує висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо п.п. 2,3,4,6,7 вимоги відповідача.

Колегія суддів зауважує також, що п.5 спірної вимоги щодо вжиття заходів щодо повернення профспілковим комітетом підприємства зайво перерахованих коштів в сумі 339 089,01 грн., в іншому випадку здійснити покриття шкоди в сумі 339 089,01 грн. та 29 507,51 грн. за рахунок осіб, винних у перерахуванні більшого обсягу коштів, ніж передбачено умовами колективних договорів та п.10 вимоги, яким зобов'язано позивача провести претензійно-позовну роботу щодо відновлення права власності на земельну ділянку площею 0,4476 грн., а в іншому випадку здійснити покриття збитків за рахунок осіб, винних у невжитті заходів щодо відновлення права власності на земельну ділянку за нормативно-грошовою оцінкою 282,57 тис.грн. - також вказують на виявлені під час перевірки збитки та вказують на їх розмір. Тому, колегія суддів вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Державної фінансової інспекції в Сумській області, треті особи: ОСОБА_4, виконавчий комітет Конотопської міської ради, первинна профспілкова організація державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про скасування вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: