ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2016 р. м. Київ К/9991/27341/11

К/9991/29403/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії за касаційними скаргами Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, в якому просив: зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести з 01 січня 2006 року по теперішній час перерахунок розміру заробітної плати та довічного утримання ОСОБА_4 у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року зі змінами та виплачувати їх у визначеному даним законом розмірі; стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 05213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі та довічному утриманню за період з 01 січня 2006 року по 01 грудня 2010 року; зобов'язати Міністерство Фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату заборгованості з заробітної плати з 01 січня 2006 року по 01 грудня 2010 року та на виплату самої заробітної плати, а також довічного утримання, у встановленому статтею 44 Закону України «Про статус суддів» (діючого на момент виникнення правовідносин) розмірі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації Луганської області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року до 31 грудня 2010 року, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 в редакції станом до 31 грудня 2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_4 із зазначенням розміру заробітної плати, виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року до 31 грудня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року перерахунок розміру заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» зі змінами та вплачувати її у визначеному даним законом розмірі.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 05213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести ОСОБА_4 за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року перерахунок його довічного утримання у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року зі змінами та виплачувати її у визначеному даним законом розмірі.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 05213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів заборгованість по довічному утриманню ОСОБА_4 за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату заборгованості по заробітній платі та довічному утриманню. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах Міністерство фінансів України та Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 28 січня 1998 року працює на посаді судді Троїцького районного суду Луганської області.

Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Вважаючи дії відповідачів щодо не проведення перерахунку посадового окладу у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, у зв'язку з чим, нарахування заробітної плати та грошового утримання позивачу з 19 серпня 2009 року мало здійснюватись із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 в первісній редакції.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Незалежність та недоторканність суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».

Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом 2 пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати. Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати 332 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності, ця постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була введена в дію, тому суди не мали підстав для висновку про те, що ці нормативні акти суперечать Закону України «Про статус суддів». Отже, висновок судів про незаконність дій відповідачів не відповідає нормам матеріального права.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено. При цьому касаційним судом зазначено, що оскаржувані постанови не звужують існуючі гарантії незалежності суддів. Постанови Кабінету Міністрів України, що є предметом оскарження, не суперечать Закону України «Про статус суддів», прийняті в межах повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже, судом касаційної інстанції у справі щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади висловлено правову позицію щодо законності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу заробітної плати та грошового утримання за період з 19 серпня 2009 року до 31 грудня 2010 року.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало