ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

К/9991/33443/11

"26" січня 2016 р. м. Київ К/9991/36791/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоплаченої заробітної плати за касаційними скаргами Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року «Про оплату праці суддів»; визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неповного нарахування і виплати заробітної плати голові Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2007 року по 01 грудня 2010 року; стягнути з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати заборгованості по недоотриманій заробітній платі за період з 01 грудня 2007 року по 01 грудня 2010 року включно голові Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_4 в загальній сумі 180869,58 грн.; зобов'язати Державне казначейство України провести видатки Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» у сумі 180869,58 грн. для виплати недоотриманої заробітної плати за період з 01 грудня 2007 року по 01 грудня 2010 року включно голові Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_4

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів по повному фінансуванню заробітної плати голові Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року по 01 грудня 2010 року з розрахунку 9 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді. Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України для Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплат голові Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року по 01 грудня 2010 року заробітної плати з розрахунку 9 мінімальних заробітних плат. Зобов'язано Державну судову адміністрацію в Донецькій області виділити Волноваському районному суду Донецької області додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплат судді Волноваського районного суду Донецької області Кузьміну О.В. недоплаченої заробітної плати з 19 серпня 2009 року по 01 грудня 2010 року з розрахунку 9 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах Міністерство фінансів України та Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 згідно з Указом Президента України № 4847/98 від 05 серпня 1998 року призначений на посаду голови Волноваського районного суду Донецької області.

Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки.

Вважаючи дії відповідачів щодо не проведення перерахунку посадового окладу у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами не було своєчасно здійснено позивачу відповідного перерахунку посадового окладу та грошового забезпечення, оскільки нарахування заробітної плати та грошового утримання з 19 серпня 2009 року здійснювалось на підставі скасованого пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 «Про оплату праці суддів».

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з такого.

У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Незалежність та недоторканність суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».

Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом 2 пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати. Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати 332 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності, ця постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була введена в дію, тому суди не мали підстав для висновку про те, що ці нормативні акти суперечать Закону України «Про статус суддів». Отже, висновок судів про незаконність дій відповідачів не відповідає нормам матеріального права.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено. При цьому касаційним судом зазначено, що оскаржувані постанови не звужують існуючі гарантії незалежності суддів. Постанови Кабінету Міністрів України, що є предметом оскарження, не суперечать Закону України «Про статус суддів», прийняті в межах повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже, судом касаційної інстанції у справі щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади висловлено правову позицію щодо законності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу заробітної плати, за період з 19 серпня 2009 року по 01 грудня 2010 року.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоплаченої заробітної плати відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало