ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2015 року м. Київ справа № 800/206/15 (800/64/15)

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Донця О.Є.,

Горбатюка С.А.,

Кравцова О.В.,

Чумаченко Т.А.,

за участю: секретаря судового засідання Слободян О.,

позивача ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6, про визнання незаконним Указу Президента України від 17.02.2015 року № 88/2015,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, в якому просив визнати незаконним повністю Указ Президента України від 17.02.2015 року № 88/2015 "Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2015 році" (далі - Указ № 88/2015).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Указ № 88/2015 виданий з порушенням вимог Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), яким встановлено, що Указ Президента України публікується в засобах масової інформації не пізніше як за місяць до закінчення поточного року, тому вважає, що він мав бути оприлюднений у листопаді-грудні 2014 року, а не наприкінці лютого 2015 року.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Президент України видав Указ від 17.02.2015 року № 88/2015, яким визначено на 2015 рік такі строки проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу: 1) квітень - червень (пункт 1 статті 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 07.05.2015 р. N 255/2015); 2) жовтень - листопад.

Постановлено призвати на строкову військову службу придатних за станом здоров'я до військової служби в мирний час громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років, та старших осіб, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу: 1) у квітні - червні 2015 року (пункт 1 статті 2 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 07.05.2015 р. N 255/2015); 2) у жовтні - листопаді 2015 року.

Крім того, доручено Кабінету Міністрів України визначити чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, а також обсяги видатків для проведення чергових призовів у 2015 році.

Також, доручено Кабінету Міністрів України, обласним, Київській міській державним адміністраціям забезпечити виконання заходів, пов'язаних із підготовкою та проведенням у 2015 році чергових призовів громадян України на строкову військову службу.

Постановлено звільнити у квітні - травні 2015 року в запас із Збройних Сил України, інших військових формувань України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовців, які вислужили встановлені строки строкової військової служби.

Також, Указом № 88/2015 було доручено Міністерству інфраструктури України забезпечити за заявками Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної спеціальної служби транспорту перевезення осіб, зазначених у статтях 2 і 5 цього Указу, з додержанням вимог безпеки та проведення розрахунків за ці перевезення згідно з діючими тарифами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 57 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Згідно з частиною 6 статті 15 Закону № 2232-XII строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу на наступний рік визначаються Указом Президента України, який публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до закінчення поточного року.

Офіційне опублікування Указу № 88/2015 здійснено: в Урядовому кур'єрі 19.02.2015 року, в Офіційному віснику України 27.02.2015 року та в Офіційному віснику Президента України 04.03.2015 року.

Отже, опублікування оскарженого у цій справі указу було здійснено з порушенням строків, установлених частиною 6 статті 15 Закону № 2232-XII.

Посилаючись на вказану обставину позивач просить задовольнити позов та зазначає, що опублікування Указу № 88/2015 з порушенням встановленого строку свідчить про порушення відповідачем статті 57 Конституції України.

Проте, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Опублікування Указу № 88/2015 з порушенням строків, у даному випадку, не призвело до порушення встановленого частиною першою статті 57 Конституції України права позивача та третьої особи знати свої права і обов'язки.

Так, про проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу у періоди з квітня по червень та з жовтня по листопад позивач та третя особи мали можливість дізнатись з тексту Указу № 88/2015, опублікованого в Урядовому кур'єрі 19.02.2015 року, в Офіційному віснику України 27.02.2015 року та в Офіційному віснику Президента України 04.03.2015 року.

Крім того, за змістом частини третьої статті 57 Конституції України нечинними є ті нормативно-правові акти, які не були доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, але не ті, які були доведені до відома населення, проте з порушенням встановленого строку.

У позовній заяві позивач також зазначає, що призов на строкову службу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баятян проти Вірменії») є проявом примусової праці, яка заборонена згідно із законом.

Проте, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не стосуються спірних правовідносин з приводу видання Президентом України Указу № 88/2015, оскільки організація та порядок діяльності Збройних Сил України визначається лише законом, військовий обов'язок громадян України закріплений у Конституції України та Законі № 2232-XII.

Так, згідно з частиною третьою статті 17 Конституції України забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Пунктом 17 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначається організація Збройних Сил України.

При цьому, згідно з пунктом 3 статті 85 Конституції України прийняття законів віднесено до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до статті 65 Конституції України та статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни є обов'язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби.

При цьому згідно з частиною четвертою статті 2 вказаного закону до видів військової служби належить, зокрема, строкова військова служба.

Оскільки обов'язок проходження строкової військової служби передбачено Конституцією України та Законом № 2232-XII та його встановлення не віднесено до компетенції Президента України, доводи позивача щодо неправомірності встановлення у державі такого обов'язку не стосуються спірних правовідносин.

У зв'язку з наведеним також не стосуються предмету оскарження і доводи позивача стосовно порушення принципу гендерної рівності при прийнятті Указу № 88/2015.

Так, встановлення обов'язку строкової військової служби лише для чоловіків є питанням організації Збройних Сил України, а тому, в силу положень статей 17, 85, 92 Конституції України, віднесено до повноважень Верховної Ради України.

Так, згідно із частиною першою статті 15 Закону № 2232-XII на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі.

Натомість, до повноважень Президента України, за змістом частини 6 статті 15 Закону № 2232-XII, віднесено визначення строків проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу.

Отже, відповідач, приймаючи Указ № 88/2015 діяв на виконання частини 6 статті 15 Закону № 2232-XII та Конституції України, що узгоджується з вимогами частини першої статті 19 Конституції України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Оскаржений позивачем Указ № 88/2015 встановлює строки проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу на 2015 рік. При цьому, позивач не є учасником спірних правовідносин та не надав доказів порушення саме його прав у зв'язку з прийняттям Указу № 88/2015.

Слід зазначити, що Указ № 88/2015 може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_6, проте, він не є позивачем у справі та не заявляв самостійних вимог на предмет спору.

Враховуючи обставини, які були встановлені у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання незаконним Указу Президента України від 17.02.2015 року № 88/2015.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 160-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання незаконним Указу Президента України від 17.02.2015 року № 88/2015.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Судді