ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/233/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника відповідача Борозна М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року

у справі № 826/9966/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» (далі - позивач, ТОВ «ЮКК «Зевс»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЮКК «Зевс» звернулось у липні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, у якому, з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, просило: визнати протиправними дії відповідача, що виразились у проведенні зустрічної звірки ТОВ «ЮКК «Зевс», результати якої оформлені Довідкою від 24.06.2014 року № 329/26-56-22-03-09/37727193 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮКК «Зевс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року»; зобов'язати відповідача вилучити з АІС «Податковий блок» та з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі висновків зустрічної звірки ТОВ «ЮКК «Зевс», результати якої оформлені Довідкою від 24.06.2014 року № 329/26-56-22-03-09/37727193 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮКК «Зевс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року»; зобов'язати відповідача відновити дані податкової звітності ТОВ «ЮКК «Зевс», шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «ЮКК «Зевс».

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ «ЮКК «Зевс» змінено, викладено другий абзац резолютивної частини постанови наступним чином: «Визнати протиправними дії ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮКК «Зевс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року, за результатами яких складено Довідку від 24.06.2014 року № 329/26-56-22-03-09/37727193 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮКК «Зевс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року», в якій зазначено, що позивач відсутній за податковою адресою, ним документально не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій, правочини які були укладені з контрагентами завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та є нікчемними.

Зазначені в довідці відомості були внесені відповідачем до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» та автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Податкові повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки відповідачем не приймались.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії податкового органу при проведенні зустрічної звірки позивача з питань підтвердження взаємовідносин з платниками податків, є протиправними та не відповідають вимогам Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо підстав, порядку та процедури проведення податкового контролю платника податку.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, не погодився з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправними дій по проведенню зустрічної звірки підлягають задоволенню, оскільки заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки, а тому суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та з метою належного і повного захисту порушених прав позивача знайшов підстави для визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Положеннями пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження: дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, відповідно до пункту 4.4 яких (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що дії з проведення зустрічної звірки та з оформлення результатів зустрічної звірки актом (довідкою) про неможливість проведення зустрічної звірки є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, тобто проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Оскільки дії з проведення зустрічної звірки платника та зі складення акту (довідки) про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є не правильним.

Разом з цим, відповідно до положень статей 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може змінити чи уточнити формулювання обраного позивачем способу захисту порушених прав, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог та винести постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить, але в межах визначених Кодексом адміністративного судочинства України повноважень.

Висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року не можна визнати таким, що відповідає вищезазначеним нормам Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на те, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були вчинені дії по проведенню зустрічної звірки ТОВ «ЮКК «Зевс», а не проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, згідно п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до п. 74.1 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2 цієї статті).

За змістом вказаних правових норм дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 10.11.2015 року у справі № 21-2479а15, від 17.11.2015 року у справі № 21-2944а15, від 17.11.2015 року у справі № 21-1852а15, від 01.12.2015 року у справі № 21-3133а15.

Виходячи з того, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлені повно та правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про задоволення позовних вимог, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року у справі № 826/9966/14 - скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько