ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/38551/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Нор А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року

у справі № 823/1223/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (далі - позивач, ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор»)

до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, Золотоніська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» звернулось у травні 2015 року до суду з позовом до Золотоніської ОДПІ про визнання протиправним та скасування наказу № 297 від 22.05.2015 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Золотоніської ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор»; заборонено Золотоніській ОДПІ використовувати інформацію зафіксовану актом перевірки № 180/23-13-2200/31082518 від 09.06.2015 року; зобов'язано Золотоніську ОДПІ відновити в інформаційних базах даних показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» шляхом вилучення відомостей, внесених на підставі акту № 180/23-13-2200/31082518 від 09.06.2015 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 28.04.2015 року за № 4452/23-13-22-015 до позивача було надіслано запит «Про надання інформації та її документального підтвердження», в якому, зокрема, підставою для направлення запиту слугували аналіз даних АІС «Податковий блок» та інших баз щодо контрагента позивача ТОВ «Компанія Енергомаш».

На зазначений письмовий запит Золотоніською ОДПІ отримано від позивача лист від 14.05.2015 року № 858, у якому позивач вказав, що на підставі абз.5 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не має змоги надати інформацію та документи на запит відповідача.

Крім того, судами встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року у справі № 805/885/15-а заборонено ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області використовувати і поширювати дані, викладені в податковій інформації від 26.01.2015 року № 7/05-15-22-02-34849902, в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, у тому числі враховувати при проведенні зустрічних звірок та інших перевірок контрагентів ТОВ «Компанія «Енергомаш» за ланцюгами придбання та продажу товару (робіт, послуг), до розгляду справи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року, вищезазначені заходи забезпечення адміністративного позову були скасовані.

22.05.2015 року наказом № 297 у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України з 22.05.2015 року по 12.06.2015 року наказано провести позапланову виїзну перевірку ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» та видано направлення від 22.05.2015 року № 196.

Відповідачем на підставі спірного наказу була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин із ТОВ «Компанія «Енергомаш» за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 09.06.2015 року № 180/23-13-2200/31082518.

Податкові повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки на день подання даного позову до суду не приймались.

Вважаючи, що у відповідача не було підстав для прийняття спірного наказу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з даним позовом, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність наказу № 297 від 22.05.2015 року, оскільки під час його винесення була наявна заборона суду щодо використання інформації про контрагента позивача ТОВ «Компанія «Енергомаш», а отже і встановлені обставини є неправомірними, у зв'язку з чим суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши, що оскільки скасування наказу про проведення перевірки не може захистити права позивача від протиправних дій податкового органу, а тому постановив заборонити відповідачу використовувати неправомірно встановлену інформацію.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При цьому слід враховувати, що відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

В розглядуваній ситуації спірну перевірку проведено відповідно до наказу № 297 від 22.05.2015 року, а також направлення № 196 від 22.05.2015 року. Перевірку проведено з відома генерального директора ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» Хальзова В.Ю. та в присутності головного бухгалтера Сидоріної Ю.А. Тобто, позивачем було допущено посадових осіб відповідача до перевірки, що підтверджується актом перевірки від 09.06.2015 року № 180/23-13-2200/31082518.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії (рішення) якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, передбачене пп. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20, ст. 79 ПК України право контролюючого органу на проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача на підставі оспорюваного наказу є реалізованим, та даний наказ після проведення перевірки вичерпав свою правову дію, оскільки є виконаним, а тому не є юридично значимим для позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю. Водночас, допуск до виїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

З огляду на те, що відповідач фактично реалізував надану йому оспорюваним наказом компетенцію на проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 09.06.2015 року № 180/23-13-2200/31082518, то правові наслідки оспорюваного наказу є вичерпаними, а тому його скасування не може призвести до правових наслідків відновлення порушеного права позивача, про наявність якого він стверджує та за захистом якого він звернувся до суду, що виключає можливість задоволення позовних вимог у даному випадку.

Разом з цим, відповідно до положень статей 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може змінити чи уточнити формулювання обраного позивачем способу захисту порушених прав, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог та винести постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить, але в межах визначених Кодексом адміністративного судочинства України повноважень.

Висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача, заборони використовувати інформацію зафіксовану актом перевірки № 180/23-13-2200/31082518 від 09.06.2015 року та зобов'язання відповідача відновити в інформаційних базах даних показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» шляхом вилучення відомостей, внесених на підставі акту № 180/23-13-2200/31082518 від 09.06.2015 року не можна визнати таким, що відповідають вищезазначеним нормам Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на те, що відповідач фактично реалізував надану йому оспорюваним наказом компетенцію на проведення перевірки, за результатами якої було складено акт перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно та всебічно, проте, з урахуванням вищенаведеного та доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року у справі № 823/1223/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько