ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/25394/15

К/800/25377/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача ОСОБА_4,

відповідача 1 Кононова В.Д.,

відповідача 2 не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скаргиДочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій областіна постановуВінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 рокута ухвалуВінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 рокуу справі№802/1617/14-аза позовомОСОБА_6до третя особаНемирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_6.) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, правонаступником якої є Немирівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (надалі - відповідач, Немирівська ОДПІ), третя особа - Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff» (далі по тексту - третя особа, ДП «УГК «Nemiroff»), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач та третя особа звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просять постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційні скарги не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «УГК «Nemiroff» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 березня 2012 року по 01 березня 2014 року при проведенні господарських операцій з ПП «РИВАЛ», ТОВ «АККОРД-ГРУП», ТОВ «НІКА СВІТ», ТОВ «БК ЄВРО-СІТІ», ТОВ «ПЕРСЕЙ ПЛЮС», ТОВ «БАЛТІК ТУР», ПП «КОТЕДЖ», ТОВ «ЕЛАМ-ОЙЛ», ТОВ «КОМПАНІЯ «ТЕРРА АГРО», ПП «КОМПЛЕКТ-МАГНЕТІК», ТОВ «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ».

За результатами проведеної перевірки податковим органом 10 квітня 2014 року складено акт №393/22-00-20/30805594, висновками якого встановлено порушення третьою особою, зокрема, підпункту «г» пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7134334 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, 29 квітня 2014 року Немирівською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000892200, яким ДП «УГК «Nemiroff» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10701501,00 грн., з яких, за основним платежем на 7134334,00 грн., за штрафними санкціями на суму 3567167,00 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про дотримання третьою особою вимог податкового законодавства під час віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених його контрагентам.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини 3 статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на не встановлення з метою відновлення якого саме порушеного права ОСОБА_6 подала відповідний позов та яким чином відповідне право може бути відновлено за результатами постановлення рішення про задоволення позову, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушеного права ОСОБА_6 оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 229, 230, 232 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff», Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі №802/1617/14-а скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_6 до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна