ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року м. Київ К/800/32415/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області на постанову Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення колегіального органу з призначення (перерахунку) пенсії Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області від 9 лютого 2012 року № 50 про відмову йому в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому з 1 липня 2012 року довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок, наданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 19 січня 2012 року № 140, від 10 липня 2012 року № 1412 та від 2 жовтня 2012 року № 1942, виходячи з розміру 86 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження максимального розміру щомісячного грошового утримання; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області на його користь заборгованість у вигляді різниці між фактично виплаченим йому щомісячним грошовим утриманням та щомісячним грошовим утриманням, яке повинно було йому виплачене з 1 липня 2012 року по день фактичного виконання рішення суду.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо визнання колегіального органу з призначення (перерахунку) пенсії Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області від 9 лютого 2012 року № 50 про відмову в перерахунку ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання незаконним та його скасування і в частині перерахунку та виплати йому з 1 липня 2012 року довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, наданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 19 січня 2012 року № 140, виходячи з розміру 86 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження максимального розміру щомісячного грошового утримання - залишено без розгляду.

Постановою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 грудня 2012 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області здійснити перерахунок та виплату позивачеві щомісячного довічного грошового утримання з 1 липня 2012 року та з 1 жовтня 2012 року, виходячи з довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 10 липня 2012 року № 1412, від 2 жовтня 2012 року № 1942 та розміру 86 відсотків від суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді голови суду без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області на користь ОСОБА_4 заборгованість у вигляді різниці між фактично виплаченим йому щомісячним довічним грошовим утриманням та щомісячним довічним утриманням, яке повинно було йому виплачене з 1 липня 2012 року та з 1 жовтня 2012 року по день фактичного виконання рішення суду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року постанову Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 грудня 2012 року скасовано в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячного грошового утримання з 1 липня 2012 року та з 1 жовтня 2012 року, виходячи з довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 10 липня 2012 року № 1412, від 2 жовтня 2012 року № 1942 та розміру 86 відсотків від суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді голови суду без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання. Прийнято нову постанову, якою в цій частині позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області здійснити перерахунок та виплату позивачеві щомісячного грошового утримання з 1 липня 2012 року та з 1 жовтня 2012 року, виходячи з довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 10 липня 2012 року № 1412 і від 2 жовтня 2012 року № 1942 та розміру 86 відсотків від суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді голови суду, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди встановили, що ОСОБА_4 з 1985 року працював на посаді судді, заступника голови та голови Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області. Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 21 січня 2005 року № 8 на підставі постанови Верховної Ради України від 23 грудня 2004 року № 2296-IV позивач з 21 січня 2005 року був звільнений у відставку, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області, йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 86 відсотків грошового утримання судді.

У зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим суддям Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області видало ОСОБА_4 довідки, зокрема, від 10 липня 2012 року № 1412 та від 2 жовтня 2012 року № 1942 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

На звернення позивача про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області відмовило, посилаючись на відсутність підстав для такого перерахунку, оскільки зазначене питання не врегульовано.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

За правилами частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, чинної на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з частиною 3 статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції, чинній до 1 жовтня 2011 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

1 січня 2012 року введено в дію статтю 129 Закону № 2453-VІ, якою по-новому врегульовано питання, пов'язані із суддівською винагородою, та запроваджено поетапне збільшення посадових окладів суддів.

Частиною 3 статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (набрав чинності з 1 жовтня 2011 року; далі - Закон № 3668-VI) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

У частині 5 вказаної норми Закону визначено, що виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Конституційний Суд України Рішенням від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину 3, перше, друге, третє речення частини 5 статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У пункті 8 Рішення № 3-рп/2013 визначено, що частина 3 статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції до змін, внесених Законом № 3668-VІ, а саме: «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Оскільки за змістом пункту 4 Рішення № 3-рп/2013 воно має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, то право на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру виникає з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року і до ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 3-рп/2013 щомісячне довічне грошове утримання під час перерахунку підлягало обмеженню максимальним розміром та не могло перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а після ухвалення Рішення № 3-рп/2013 - без обмеження граничного розміру.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи 16 квітня 2013 року по даній справі постанову, дійшов обґрунтованого висновку про обмеження щомісячного довічного грошового утримання, яке підлягало виплаті позивачеві з 1 липня 2012 року та з 1 жовтня 2012 року максимальним розміром - не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, однак при цьому помилково виходив з того, що в цей період ОСОБА_4 має право на виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, оскільки спірні правовідносини щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання у зазначений період регулювалися статтею 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VI, яка передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Також суд касаційної інстанції вказує на те, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавцем визначено у відсотковому співвідношенні до грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, то у разі зміни (у напрямі збільшення) вказаної винагороди, у судді, який вийшов у відставку, з'являється право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, в той час як у пенсійного органу - обов'язок здійснити відповідний перерахунок.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача у відповідний період. При цьому суд бере до уваги, що після розгляду даної справи у Крюківському районному суді міста Кременчука Полтавської області розглядалися позови ОСОБА_4 щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання, зокрема починаючи з 1 грудня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці Полтавської області - задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, якою частково скасовано постанову Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 грудня 2012 року, - змінити, в абзаці четвертому резолютивної частини постанови замість « 86%» вказати «80%».

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та постанову Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 грудня 2012 року в нескасованій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.