ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/12990/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Кочан В.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м.Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м.Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними, стягнення з відповідача недоплаченої одноразової допомоги в розмірі 58870 грн., стягнення заборгованості зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 15.11.2011р. по 01.02.2012р. в розмірі 4936,28 грн., зобов'язання проводити щомісячні страхові виплати з 01.02.2012р. в розмірі 2146 грн. на його користь з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства та зобов'язання проводити перерахунок щомісячних страхових виплат з кожним підвищенням мінімальної заробітної плати згідно діючого законодавства України.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 04.04.2012р. позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013р. скасовано рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити одноразову страхову виплату позивачу відповідно до статті 1197 ЦК України, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити щомісячну виплату позивачу з 15.11.2011р. відповідно до статті 1197 ЦК України, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням апеляційного суду не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач працював каменярем у ПП виробничо-комерційній фірмі «Мікромегас», де з ним 02.06.2011р. стався нещасний випадок на виробництві.

Відповідно до довідки Одеської Травматологічної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії Серії 2-18ОГ №004438 від 15.11.2011р. позивачу первинно встановлено 3 групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 40 % з 15.11.2011р. по 15.11.2012р.

25.11.2011р. позивач звернувся до ВВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м.Одеси із заявою про призначення страхових витрат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.

Постановами ВВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м.Одеси від 25.11.2011р. позивачу призначена одноразова страхова виплата у розмірі 8109,20 грн. та щомісячна страхова виплата з 15.11.2011р. по 15.11.2012р. у розмірі 81,09 грн., виходячи з середньої заробітної плати у розмірі 202,73 грн. та 40% втрати професійної працездатності відповідно до статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення Цивільного кодексу України як такі, що набрали чинності пізніше, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів.

Правове регулювання страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за своїм завданням та сферою дії є дещо відмінним від правового регулювання цивільно-правових відносин у цілому.

Згідно частини другої статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» установлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Водночас відповідно до частини першої статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосувати норми статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» як спеціального без субсидіарного (додаткового) застосування правила, наведеного в абзаці другому частини першої статті 1197 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08.09.2015р. (справа №21-607а15) та від 25.11.2014р. (справа №21-503а14).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 244 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м.Одеси задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 04.04.2012р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м.Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

В.М. Кочан

С.С. Пасічник