ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ справа № 800/463/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ємельянової В.І.,

суддів: Заїки М.М., Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Н.П.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати неправомірним та скасувати Рішення Вищої ради юстиції від 6 серпня 2015 року № 391/0/15-1 про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку;

зобов'язати Вищу раду юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про відставку та внести подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку.

В обґрунтування позову зазначив, що в жовтні 2014 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції України із заявою про відставку, в якій просив внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідач Рішенням від 6 серпня 2015 року № 391/0/15-1 «Про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку» відмовив у внесенні до Верховної Ради України вказаного подання.

Вважаючи вказану відмову неправомірною, ОСОБА_2 звернувся до суду про її скасування.

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що при прийнятті Вищою радою юстиції Рішення від 6 серпня 2015 року № 391/0/15-1 «Про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку» діяла в межах наданих їй повноважень, протиправної бездіяльності не допустила.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи встановив, що ОСОБА_2 з 1 серпня 1985 року по 22 червня 1990 року навчався у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі ППО імені маршала авіації А.І. Покришкіна.

З січня 1996 року по січень 1997 року ОСОБА_2 стажист на вакантну посаду помічника прокурора Приморського району м. Маріуполя.

З січня 1997 року по червень 1999 року позивач працював на посадах виконуючого обов'язки помічника прокурора, помічника прокурора Приморського району м. Маріуполя, а з червня 1999 року по грудень 2001 року займав посаду прокурора відділу підтримання державного обвинувачення у судах Прокуратури Донецької області.

З грудня 2001 року займає посаду судді Куйбишевського районного суду м. Донецька.

Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2007 року № 751-V ОСОБА_2 обрано суддею Куйбишевського районного суду м. Донецька безстроково.

У жовтні 2014 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції України із заявою про відставку, в якій просив внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідач Рішенням від 6 серпня 2015 року № 391/0/15-1 «Про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку» відмовив у внесенні до Верховної Ради України вказаного подання.

Зазначене рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 не має достатнього для відставки судді стажу, встановленого чинним законодавством України. Зокрема, не підлягає зарахуванню до стажу, який надає право на відставку, період навчання ОСОБА_2 у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі ППО імені маршала авіації А.І. Покришкіна.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, надані сторонами у справі на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти них, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого позову, враховуючи наступне.

Право на відставку судді визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

На момент звернення ОСОБА_2 до Вищої ради юстиції із заявою (27 жовтня 2014 року) про звільнення з посади судді у відставку діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 7 липня 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 109 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно зі статтею 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом з тим, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 7 липня 2010 року зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів».

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини 4 зазначеної статті було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно пункту 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

ОСОБА_2 вважає, що до стажу, який дає йому право на відставку, підлягає зарахуванню період навчання у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі ППО імені маршала авіації А.І. Покришкіна з 1 серпня 1985 року по 22 червня 1990 року.

Однак, час навчання у зазначеному училищі не може бути зараховано до стажу, який дає право на відставку, з огляду на наступне.

З аналізу пункту 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» вбачається, що зарахуванню до стажу, який дає право на відставку, підлягає лише календарний період проходження строкової військової служби. Законом СРСР від 12 жовтня 1967 року № 42 «Про загальний військовий обов'язок», чинним на період навчання позивача у військовому училищі було розділено навчання у військово-навчальних закладах та строкову військову службу, встановлено як виняток, можливість зарахування навчання до періоду строкової військової служби у певних випадках лише при відрахуванні особи із військово-навчального закладу і подальшому проходженні строкової військової служби (стаття 12 вказаного Закону).

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що прийняте Вищою радою юстиції Рішення від 6 серпня 2015 року № 391/0/15-1 «Про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку» є правомірним, оскільки як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи стаж, який дає позивачу право на відставку складає менше 20 років.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 також посилався на накази Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 листопада 2010 року № 213-к та від 10 січня 2012 року № 8-к, якими, на його думку підтверджується, що до стажу роботи, який надає право на відставку, зараховується і період навчання у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі ППО імені маршала авіації А.І. Покришкіна з 1 серпня 1985 року по 22 червня 1990 року.

Суд вказані обставини не приймає до уваги, оскільки у зазначених наказах Куйбишевського районного суду м. Донецька зазначено стаж державної служби, а не стаж роботи, що дає судді право на відставку.

До стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Встановлено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом або офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Спірний період навчання позивача в Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі ППО імені маршала авіації А.І. Покришкіна не враховується до стажу, який надає право на відставку судді, а отже прийняте Вищою радою юстиції оскаржуване рішення про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька», є правомірним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.

Керуючись статтями 160-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Вищої ради юстиції про визнання неправомірним та скасування Рішення від 6 серпня 2015 року № 391/0/15-1 про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку та зобов'язання повторно розглянути заяву про відставку та внести подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Куйбишевського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 1711 Кодекс адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Заїка М.М.

Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.

Штульман І.В.