ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/4261/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Ліпського Д.В., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 25 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2014 року, -

у с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області (далі - УПФУ) в якому, просила визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату пенсії, призначеної статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), починаючи з дня її призначення, тобто з 11 березня 2011 року з урахуванням заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії, із включенням усіх виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позову зазначала, що має право на спірний перерахунок пенсії, проте відповідач у здійсненні такого відмовив.

Вважаючи це порушенням своїх прав, ОСОБА_4 просила про задоволення позову.

Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 25 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2014 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії та зобов'язано відповідача здійснити спірний перерахунок пенсії з 1 жовтня 2013 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, в частині задоволених позовних вимог, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити в позові повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суди на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що ОСОБА_4 має право на спірний перерахунок пенсії, а тому відмова УПФУ не ґрунтується на вимогах закону і порушує права позивача.

Проте, ухвалюючи рішення по суті суди помилково встановили дату, з якої відповідачу необхідно здійснити спірний перерахунок пенсії - 1 жовтня 2013 року.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що позивачу, починаючи з 11 березня 2011 року призначена та виплачується пенсія згідно Закону № 3723-XII.

Призначаючи пенсію, відповідач не врахував до складу заробітної плати державного службовця, яка враховуються при обчисленні розміру його пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення та допомогу на вирішення соціально-побутових питань, суму індексації заробітної плати.

14 жовтня 2013 року позивач звернулась з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вищезазначених виплат, проте відповідач у здійсненні такого відмовив.

Так, за змістом статті 37 Закону № 3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 1 статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР, в редакції періоду спірних правовідносин) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону № 1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону № 1058-IV нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).

Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів, аналізуючи положення статті 37 Закону № 3723-XII, статті 41 Закону № 1058-IV та статті 66 Закону № 1788-XII, дійшла висновку, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у його постановах від 14, 28 травня 2013 року, 4 березня 2014 року (справи №№ 21-125а13, 21-97а13, № 21-3а14 відповідно).

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними дій УПФУ і зобов'язання відповідача здійснити спірний перерахунок пенсії ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Разом з тим, визначаючи дату, з якої необхідно здійснити спірний перерахунок пенсії, суди помилково застосували до спірних правовідносин частину 4 статті 45 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Вищевказаною нормою закону врегульовано питання стосовно строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, зокрема, частиною 4 цієї статті встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Аналіз змісту частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV дає колегії суддів підстави для висновку, що строки перерахунку пенсії, встановлені цією нормою застосовуються у тому разі, коли особа звертається за перерахунком пенсії у разі виникнення права на підвищення.

В даному випадку права на підвищення пенсії у позивача не виникало, натомість вона звернулась з заявою про перерахунок пенсії, яка, як правильно встановлено судами, призначена з порушенням вимог законодавства, у меншому розмірі без урахування усіх виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що порушення прав позивача відбулось ще при призначенні їй спірної пенсії у березні 2011 року, проте ОСОБА_4 звернулась до суду лише 25 жовтня 2013 року.

У відповідності до приписів частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 99, частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, в даному випадку позов підлягає задоволенню в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 25 квітня 2013 року, незалежно від того, коли позивач звернулась з заявою про здійснення перерахунку пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваних судових рішень в часині дати, з якої необхідно здійснити позивачу спірний перерахунок пенсії.

За приписами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області задовольнити частково.

Постанову Харцизького міського суду Донецької області від 25 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2014 року, в частині дати перерахунку пенсії - змінити, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області здійснити ОСОБА_4 перерахунок пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а також сум індексації заробітної плати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 25 квітня 2013 року.

В решті оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

Д.В. Ліпський

М.І. Мойсюк