ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2015 р. м. Київ К-37787/10

К-38321/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Тракало В.В.,

при секретарі:Борілло Ю.В., за участю Сердіченка С.А., - представника Державної судової адміністрації (далі - ДСА) України, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до ДСА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Луганської області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення заборгованості по заробітній платі, за касаційними скаргами представника відповідача ДСА України та позивача ОСОБА_6 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2009 року ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ДСА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Луганської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заборгованості по щомісячному грошовому утриманню та зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати і щомісячного грошового утримання та виплачувати їх у визначеному законом розмірі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Апеляційного суду Луганської області щодо непроведення перерахунку заробітної плати та грошового забезпечення ОСОБА_6 з 19 серпня 2009 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 (далі - Постанова № 865) в редакції станом на 31 грудня 2005 року, і неподання до ДСА України змін до посадового окладу грошового забезпечення позивача із зазначенням розміру заробітної плати та грошового утримання виходячи із 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Визнано незаконною бездіяльність ДСА України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_6 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу і грошового забезпечення у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_6 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Зобов'язано Апеляційний суд Луганської області провести перерахунок ОСОБА_6 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до ДСА України змін до посадового окладу. Зобов'язано Апеляційний суд Луганської області донарахувати та виплатити ОСОБА_6 щомісячне грошове утримання з донарахованих сум заробітної плати. Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати. Зобов'язано ДСА України виділити Апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведених виплат з 19 серпня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1 гривня 70 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник ДСА України та позивач ОСОБА_6, кожен окремо, звернулися з касаційними скаргами, просять скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року. Представник ДСА України просить скасувати судові рішення повністю, а позивач - лише в частині відмови в позові, ухваливши нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга представника ДСА України підлягає задоволенню повністю, а позивача ОСОБА_6 - частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 працює на посаді судді з 1981 року, з 4 червня 1996 року - працює суддею Апеляційного суду Луганської області. Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Луганської області від 22 травня 2001 року позивачеві присвоєно перший кваліфікаційний клас судді, що підтверджується довідкою Апеляційного суду Луганської області від 9 вересня 2009 року № 39.

З розрахунків стажу роботи судді, який дає право на виплату щомісячної надбавки за вислугу років вбачається, що загальний період роботи, який дає право на встановлення щомісячної надбавки становить більше 25 років, і ОСОБА_6 отримує надбавку за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Згідно довідок Апеляційного суду Луганської області заробітна плата позивача з червня по грудень 2005 року розраховувалась з посадового окладу, розмір якого становив 541 гривню. Розмір посадового окладу ОСОБА_6 з січня 2006 року по липень 2009 року не змінювався та становив 3154 гривень.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» від 30 червня 2005 року № 514 (далі - Постанова № 514) встановлено, що з 1 червня 2005 року посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою № 865, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Згідно додатку 6 до Постанови № 865 посадовий оклад голови місцевого суду Луганської області становить 9 розмірів мінімальних заробітних плат.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 (далі - Постанова № 1310) доповнено Постанову № 865 пунктом 41, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 (далі - Постанова № 1243) в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4 Постанови № 1310 та пункт 41 Постанови № 865.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.

Як уже зазначалося вище, Постановою № 865 було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою № 1243 установлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з Постановою № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою № 1310 доповнено Постанову № 865 пунктом 41, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним і скасовано пункт 41 Постанови № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним і скасування пункту 41 Постанови № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними Постанову № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4 Постанови № 1310 та пункт 41 Постанови № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, в задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

За правилами частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 3 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 1 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабінету Міністрів України), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним і скасовано лише пункт 41 Постанови № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим, аналогічні обмеження були передбачені також Постановою № 1243, якою установлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з Постановою № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року Постанова № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Постанова № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4 Постанови № 1310 та пункт 41 Постанови № 865 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року).

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 КАС України, суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто, нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 КАС України втрачає чинність лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними Постанову № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4 Постанови № 1310 та пункт 41 Постанови № 865. Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткове судове рішення у зазначеній справі судом не приймалось.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що вказані положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, а тому підлягали виконанню.

Крім того, судами не враховано, що вимоги до ДСА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України є неналежним способом захисту права, оскільки такі вимоги заявлені позивачем до неналежних відповідачів з огляду на наступне.

Згідно Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1837 (чинного до 16 липня 2011 року), Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю. Міністерство фінансів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням, яким затверджені права, обов'язки та функції міністерства.

Аналіз приписів зазначеного Положення, а також норм Бюджетного кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), зокрема його статей 7, 23, 35, 51, доводять, що ДСА України, Міністерство фінансів України та Державне казначейство України, як учасники бюджетного процесу, жодним чином не відповідають перед позивачем, на них не покладена відповідальність по нарахуванню та виплаті заробітної плати позивачеві.

Загальний бюджетний запит формує ДСА України і подає його до Міністерства фінансів України, яке проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення опрацьованого бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України.

Повноваження Міністерства фінансів України полягає у доведенні до головних розпорядників, у тому числі ДСА України, лімітних довідок про бюджетні асигнування, у тижневий строк після опублікування Закону «Про Державний бюджет України». Лімітна довідка містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл. Відповідно до наданих лімітних довідок уточнюються показники витрат на рік. Після одержання лімітних довідок ДСА України у дводенний строк подає Міністерству фінансів України уточнені проекти зведених кошторисів і зведених планів асигнувань. Міністерство фінансів надсилає Державному казначейству для реєстрації, обліку та виконання затверджений розпис Державного бюджету.

Згідно статті 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

За приписами частини 2 статті 51 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Частиною 5 статті 51 зазначеного Кодексу встановлено, що розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься і ДСА України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися (частина 6 статті 51 Бюджетного кодексу України).

Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України.

У зв'язку з викладеним, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року і постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Таким чином, підстави для задоволення позову про здійснення перерахунку заробітної плати ОСОБА_6 у судів були відсутні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 КАС України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України - задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Луганської області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення заборгованості по заробітній платі - скасувати.

Прийняти нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Луганської області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначених статтями 237-239№ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Тракало В.В.