ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2015 р. м. Київ К/800/31103/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Горбатюка С.А.. Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 3 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 522/11464/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області, головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд позовом до управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області, головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення комісії при ГУ ПФ України в Одеській області від 27 лютого 2014 року; визнати неправомірними дії УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області в частині відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати ГУ ПФ України в Одеській області та УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області зарахувати позивачу трудовий стаж роботи електрогазозварника у колгоспі ім. Дімітрова (у подальшому агрофірма ім. Дімітрова, СК „Дельжілер") та в ПСП „Дмитрівське" за періоди з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 30 квітня 2004 року та з 1 травня 2004 року по 27 травня 2005 року; зобовязати ГУ ПФ України в Одеській області та УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з січня 2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що працював на посаді електрогазозварника з 01.08.1976 року по 29.10.1977 року, (з 29.10.1977 р. по 20.11.1979 р. служив в армії) і з 26.11.1979 р. по 30.04.2004 р. працював в колгоспі ім. Дімітрова в подальшому - агрофірма ім. Дімітрова, потім вона же СК „Дельжілер", з 01.05.2004 р. по 27.05.2005 р. працював на посаді електрогазозварника в ПСП „Дмитрівське" Татарбунарського району Одеської області.

У лютому 2014 року він звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 як електрогазозварник, який проробив на цій посаді 26 років 8 місяців 28 днів та досягненням 55-ти річного віку.

Відповідно рішення Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеської області йому відмовлено в призначені пенсії на пільгових умовах за списком №2 за відсутності відомостей зайнятості його електрогазозварником на різанні і ручному зварювані на півавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, газозварки та електрозварки на ручному зварюванні та відсутності відомостей про проведення атестацій його робочих місць.

Позивач зазначає, що записи у його трудової книжці підтверджують його правіо на отримання пенсії на пільгових умовах за списком №2.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 3 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, позов задоволений. Визнане протиправним та скасоване рішення комісії при ГУ ПФ України в Одеській області від 27 лютого 2014 року про відмову ОСОБА_2 у підтверджені періодів роботи на посадах електрогазозварника та газоелектрозварника з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 30 квітня 2004 року та з 4 травня 2004 року по 27 травня 2005 року відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, процесій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року розділ XXXIII „Загальні професі". Визнані неправомірними дії УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області в частині відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано ГУ ПФ України в Одеській області та УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області зарахувати ОСОБА_2 трудовий стаж роботи електрогазозварника у колгоспі ім. Дімітрова (у подальшому агрофірма ім. Дімітрова, СК „Дельжілер") та в ПСП „Дмитрівське" Татарбунарського району Одеської області за періоди з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 30 квітня 2004 року та з 1 травня 2004 року по 27 травня 2005 року. Зобов'язано ГУ ПФ України в Одеській області і УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області призначити ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах з часу звернення до УПФ України в Татарбунарському районі Одеської області - з січня 2014 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями судів головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до записів з трудової книжці колгоспника серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2, заведеної 5 серпня 1976 року та архівних довідок Татарбунарського трудового архіву №Ж-458/04/22 від 17 жовтня 2013 року та №Ж-459/04/22 від 17 жовтня 2013 року, позивач працював в колгоспі ім. Дімітрова з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року електрогазозварником, а з 26 листопада 1997 року в колгоспі ім. Дімітрова до 26 липня 1994 року, а з 26 липня 1994 року по 25 лютого 2000 року у правонаступника агрофірмі ім. Дімітрова і СК „Дельжілер" по 30 квітня 2004 року на посаді газоелектрозварника.

Рішенням комісії при ГУ ПФ України в Одеської області від 27 лютого 2014 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про підтвердження роботи щодо права на призначення пільгової пенсії від 27 лютого 2014 року відмовлено позивачу у підтверджені періодів роботи на посадах електрогазозварника та газоелектрозварника з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 30 квітня 2004 року та з 4 травня 2004 року по 27 травня 2005 року відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, процесій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 розділ XXXIII „Загальні професії", оскільки правом на призначення пенсії на пільгових умовах користуються електрогазозварники, які працювали на різанні і ручному заварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, газозварники та електрозварники на ручному зварюванні. Відомості про зайнятість на зазначених роботах та про проведення атестації робочих місць відсутні.

Судами попердніх інстанцій прийняті до уваги покази допитаних в суді свідків: колишнього керівника колгоспу ім. Дімітрова і агрофірми ім. Дімітрова - ОСОБА_3, колишнього механіка тракторної бригади №2 ОСОБА_4 і тракториста тракторної бригади №2 колгоспу ім. Дімітрова, агрофірми ім. Дімітрова та СК „Дельжілер" ОСОБА_5, які підтвердили, що ОСОБА_2 дійсно працював газоелектрозварником тракторної бригади №2 у вказаних сільгосппідприємствах в закритому приміщенні з шкідливими умовами праці. Акти про перевірку тяжких та шкідливих умов праці складалися комісією, однак після банкрутства СК „Дельжілер" і ПСП „Дмитрівське" вказані акти не збереглися.

Банкрутство СК „Дельжілер" і ПСП „Дмитрівське" підтверджене копіями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30 січня 2015 року.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходили з тих обставин, що записи в трудовій книжці та уточнюючі довідки, видані позивачу, підтверджують наявність пільгового трудового стажу, передбаченого Списком №2, а несвоєчасне або неналежне проведення атестації робочих місць не може позбавити права призначення та надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо відмови відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи на посадах електрогазозварника та газоелектрозварника з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 30 квітня 2004 року та з 4 травня 2004 року по 27 травня 2005 року за Списком №2 з підстав відсутності даних щодо характеру виконуваних робіт та не проведення атестації робочого місця позивача у встановлений строк, що стало підставою відмови у нарахуванні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно п. "б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Статтею 100 вказаного Закону встановлено, що собам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно ст.62 наведеного Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно записів трудової книжки та уточнюючих довідок, показів свідків позивач працював на посадах електрогазозварника та газоелектрозварника з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 30 квітня 2004 року та з 4 травня 2004 року по 27 травня 2005 року, передбачених списком №2.

Спір існує щодо не зарахування відповідачем до стажу з шкідливими і важкими умовами праці позивачу відповідних періодів роботи за відсутності характеру виконуваних робіт та не проведення атестації робочого місця.

Враховуючи період, за який виник спір щодо стажу позивача, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосуванню підлягають Списки, чинні в період роботи останнього на різних підприємствах починаючи з 1 серпня 1976 року і по 30 квітня 2004 року електрогазозварником та газоелектрозварником.

Даний спір регулюють постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 та Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.

Так, у Списку №2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, у період роботи позивача з 1 серпня 1976 р. до 26 січня 1991 року (дата набрання чинності списків, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10) дійсно відсутня професія „газоелектрозварника", тобто робота, яку позивач виконував більшість свого трудового стажу. Однак, у вказаному списку наявні професії електрозварники та газозварники і їх підручні, що фактично підтверджує характер роботи позивача за вказаним Списком, тому суди попередніх інстанцій прийшли до обгрунтованих висновків щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу роботи позивачу за Списком №2 за вказаний період.

Крім того, відповідно п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

За змістом п.8 цього ж Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.100 Закону України „Про пенсійне забезпечення" застосовуються Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.

Атестація робочих місць робіт за Списком №2 передбачена п. "б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ, тобто до вступу в звконну силу Закону №1788-ХІІ відсутні були вимоги атестації робочих місць за Списком №2.

Атестація робочих місць повинна проводитися відповідно затвердженого Порядку.

Згідно п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92р. №442 (далі - Порядок), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992 року.

Відповідно п.4.2. Порядку результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Пунктом 4.3. Порядку передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 р. (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилося, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилося.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналізуючи наведені законодавчі норми Закону України „Про пенсійне забезпечення" та Порядку колегія приходить до висновків, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту „б" частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Виходячи з наведеного відсутність підтвердження вищезгаданих обставин, а саме, атестації робочого місця, не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу, починаючи з 21.08.1992 р..

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 17.03.2014 р. по справі №21-585а14.

Судам попередніх інстанцій встановлена відсутність даних проведення атестації робочого місця позивача після 21.08.1992 р..

Виходячи з наведених законодавчих норм не підлягає зарахуванню до пільгового стажу період роботи позивача з 21.08.1992 р. з підстав не проведення атестації робочого місця як цього виимагає діюче законодавство.

Разом з тим, необхідно зарахувати до пільгового стажу позивача за списком №2 період його роботи з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 21.08.1992 р. включно, виходячи з вимог позовних вимог.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновків, що відповідачі відмовляючи в зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 21.08.1992 р. діяли протиправно з порушенням наведеного законодавства.

Відносно відмови періоду зарахування до пільгового стажу позивачу після 21.08.1992 р. по 27 травня 2005 р. колегія суддів вважає обгрунтованими висновки відповідачів щодо відсутності підстав його зарахування до пільгового стажу, оскільки не проводилася атестація робочого місця, що відповідає діючому законодавству. Відповідно є протиправними і оскаржуване рішення про відмову у зарахуванні вказаного періоду роботи до пільгового стажу з Списком №2.

З урахуванням викладеного, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову в частині позовних вимог щодо зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 21.08.1992 р. по 27 травня 2005 р..

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів про зобов'язання відповідачів призначити пенсію на пільгових умовах, оскільки призначення пенсії відноситься до компетенції управлінь Пенсійного фонду, тому суди не можуть перебирати на себе функції призначення пенсії, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, які прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеської області від 27 лютого 2014 року про відмову ОСОБА_2 у зарахуванні періоду роботи з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 21.08.1992 р. до пільгового стажу за Списком №2. Зобов'язати управління управління Пенсійного фонд Укаїни в Татарбунарському районі Одеської області зарахувати ОСОБА_2 трудовий стаж роботи електрогазозвзварника з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 21.08.1992 р. до пільгового стажу за Списком №2 та розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення йому пільгової пенсії з урахуванням періоду роботи з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 01.08.1992 р. відповідно Списку №2. В решті позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 3 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нову постанову.

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області, головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеської області від 27 лютого 2014 року про відмову ОСОБА_2 у зарахуванні періоду роботи з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 21.08.1992 р. до стажу за Списком №2.

Зобов'язати управління Пенсійного фонд Укаїни в Татарбунарському районі Одеської області зарахувати ОСОБА_2 трудовий стаж роботи електрогазозвзварника з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 21.08.1992 р. до стажу за Списком №2 та розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення йому пільгової пенсії з урахуванням періоду роботи з 1 серпня 1976 року по 29 жовтня 1977 року, з 26 листопада 1979 року по 21.08.1992 р.. В решті позовних вимог необхідно відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і у строки передбачені ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: