ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Київ К/800/33117/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Лосєва А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року

у справі № 826/5867/13-а

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - КП «Київкомунсервіс»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010982290 від 17 грудня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оскаржуваний акт індивідуальної дії в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 68 416,25 грн., в тому числі 54 733,00 грн. за основним платежем та 13 683,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позову відмовлено. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь КП «Київкомунсервіс» судові витрати в розмірі 684,16 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2013 року скасовано та прийнято нову - про повну відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову перевірку КП «Київкомунсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 2004/22-90-33745659 від 29 листопада 2012 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підприємством пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості придбаних робіт з проведення реконструкції громадської вбиральні, проведення обстеження громадської вбиральні та складання кошторисної документації в Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», робіт з проведення поточного ремонту громадських вбиралень у Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображеніє», а також послуг у Приватного підприємства «Сігма» за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування суб'єктів господарювання за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, визнання ТОВ «С.Дж.Р.Груп» банкрутом, припинення ТОВ «Преображеніє» як юридичної особи, а також перебування ПП «Сігма» в процедурі припинення.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010982290 від 17 грудня 2012 року, яким позивачу з огляду на вказане порушення збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 68 416,25 грн. (54 733,00 грн. - основний платіж, 13 683,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи в розглядуваній ситуації адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов, зокрема, висновку про доведеність КП «Київкомунсервіс» реального характеру здійснених операцій з придбання робіт у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Преображеніє».

Київський апеляційний адміністративний суд цілком обґрунтовано не погодився з такими доводами Окружного адміністративного суду м. Києва, зважаючи на таке.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

В свою чергу, умовою достовірності доказів щодо придбаних робіт, зв'язку цих робіт з власною господарською діяльністю платника є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату відповідних робіт. Тобто, потрібно, щоб первинні документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій з придбання робіт, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Втім, як встановлено судом апеляційної інстанції, з поданих підприємством на обґрунтування правомірності формування ним даних податкового обліку первинних документів не видається за можливе встановити: кому належали будівельні матеріали, які застосовувались в роботі; найменування, кількість та вартість використаних матеріалів; мотивування вартості виконаних робіт; перелік об'єктів, на яких виконувались роботи; перелік осіб, які виступали конкретними виконавцями робіт; наявність підстав для проведення ремонтних робіт у громадських вбиральнях.

Не обґрунтовано позивачем (на підтвердження здійснення заходів розумної обережності) і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не представлено відповідної ділової переписки, роздруківок телефонних розмов тощо.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо відсутності в контрагентів КП «Київкомунсервіс» технічних та технологічних можливостей виконати спірні роботи, непонесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності, фіктивної діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Преображеніє» свідчать про удаваний характер розглядуваних операцій та, відповідно, виключають правомірність їх відображення в податковому обліку позивача.

В той же час, Київським апеляційним адміністративним судом при вирішенні спору залишено поза увагою обставину щодо помилкового врахування відповідачем при визначенні бази оподаткування податком на прибуток витрат підприємства в розмірі 55 000,00 грн., понесених при взаємовідносинах з ПП «Сігма», позаяк, як з'ясовано судом першої інстанції та по суті не заперечується податковим органом, позивачем у рядку 05 декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року скориговано власні витрати шляхом їх зменшення на 55 000,00 грн., у зв'язку з чим відсутні підстави для збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 750,00 грн. за основним платежем та 3 437,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями оскаржуваним актом індивідуальної дії.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0010982290 від 17 грудня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 750,00 грн. за основним платежем та 3 437,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010982290 від 17 грудня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 750,00 грн. за основним платежем та 3 437,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Лосєв А.М.