ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/23869/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу в м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Тернопільській області до Квартирно-експлуатаційного відділу в м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про зобов'язання виконати вимогу,

В С Т А Н О В И Л А :

Державна фінансова інспекція в Тернопільській області звернулась до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу в м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про зобов'язання виконати пункт 2 вимоги від 27.08.2013 №19-08-13-14/5983.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю факту добровільного виконання з боку Квартирно-експлуатаційного відділу в м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України пункту 2 вимоги від 27.08.2013 №19-08-13-14/5983, якою відповідача зобов'язано провести роботу щодо повернення товариством з обмеженою відповідальністю «Провідна продовольча компанія ЗС» коштів в сумі 62268,18 грн., в тому числі, шляхом стягнення вказаних коштів у встановленому законом судовому порядку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, позов задоволено: зобов'язано Квартирно-експлуатаційного відділу в м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України виконати пункт 2 вимоги від 27.08.2013 №19-08-13-14/5983, а саме: провести роботу щодо повернення ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» коштів в сумі 62268,18 грн., в тому числі, шляхом стягнення вказаних коштів у встановленому законом порядку; повернуті кошти в сумі 62268,18 грн. перерахувати до державного бюджету УДКСУ у Тернопільській області рахунок № 31116090700002, код класифікації доходів бюджету 21080500 «Інші надходження», ід. код 37977726.

У поданій касаційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ в м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу в м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України за період з 01.02.2012 по 01.05.2013, за результатами якої складено акт ревізії від 30.07.2013 №08-22/94.

Ревізією встановлено, що згідно з розпорядженням начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 13.01.2010 №303/1/6/12 начальником Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління з товариством з обмеженою відповідальністю «Провідна продовольча компанія ЗС» укладено договір закупівлі послуг з харчування для військових частин та дано вказівку від 15.01.2010 №23/2/53/6 начальникам КЕВ, КЕЧ району укласти на період з 16 січня по 31 березня 2010 року договори позички нерухомого військового майна, яке необхідне для надання послуг з харчування у стаціонарних та польових умовах з ТзОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» та здійснити його передачу у встановленому порядку.

На підставі зазначеного, між квартирно-експлуатаційним відділом в м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Провідна продовольча компанія ЗС» укладено договір про забезпечення нерухомим майном від 15.01.2010 №121, відповідно до якого відповідач передає товариству у строкове користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення за переліком та в межах площ визначених згідно з актами приймання-передачі для його подальшого використання для організації харчування особового складу військових частин. Термін дії вказаного договору встановлено з 15 січня по 31 березня 2010 року.

Крім того, до ревізії надано чотири договори від 15.01.2010 року, укладені між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Провідна продовольча компанія ЗС» на відшкодування товариством комунальних послуг, а саме: договір №122 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування; договір №125 про відшкодування вартості послуг з теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування; договір №123 про відшкодування вартості води та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування; №124 про відшкодування природного газу, спожитого в процесі надання послуг з харчування.

Пунктом 1.1 вказаних договорів передбачено, що товариство відшкодовує відповідачу вартість комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих к процесі надання послуг харчування, що надаються на підставі Договору про закупівлю послуг громадського харчування від 30.12.2009 №271/2/09/2.

Матеріалами ревізії встановлено, що у лютому 2012 року за даними обліку КЕВ нарахування плати за спожиті товариством комунальні послуги не проводились та не виставлялися рахунки на їх відшкодування.

У зв'язку із вказаним, КЕВ м. Тернопіль протягом лютого 2012 року за рахунок коштів загального фонду по КПКВ 2101020 «Утримання особового складу Збройних сил України» здійснено видатки з оплати підприємствам-постачальникам комунальних послуг та енергоносіїв за спожиті сторонньою юридичною особою (ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС») комунальні послуги та енергоносії на загальну суму 62268,18 грн.

На підставі акту ревізії від 30.07.2013 №08-22/94 позивачем сформовано та на адресу відповідача надіслано вимогу від 27.08.2013 №19-08-13-14/5983, пунктом 2 якої відповідача, зокрема, зобов'язано провести роботу щодо повернення товариством з обмеженою відповідальністю «Провідна продовольча компанія ЗС» коштів в сумі 62268,18 грн., в тому числі, шляхом стягнення вказаних коштів у встановленому законом судовому порядку.

Вказуючи на відсутність факту виконання відповідачем пункту 2 вимоги від 27.08.2013 №19-08-13-14/5983 у добровільному порядку, Державна фінансова інспекція у Тернопільській області звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності з боку органу державного фінансового контролю наявності підстав для зобов'язання відповідача виконати вимогу у примусовому порядку.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на помилковість зазначеної позиції судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

Як убачається зі змісту позовної заяви, орган державного фінансового контролю просить суд зобов'язати відповідача виконати, зокрема, пункт 2 вимоги від 27.08.2013 №19-08-13-14/5983, якою відповідача зобов'язано провести роботу щодо повернення товариством з обмеженою відповідальністю «Провідна продовольча компанія ЗС» коштів в сумі 62268,18 грн., в тому числі, шляхом стягнення вказаних коштів у встановленому законом судовому порядку.

Тобто, вимога, з метою примусового виконання якої органом державного фінансового контролю подано даний позов, вказує на виявлені збитки, що заподіяні безпосередньо підконтрольній установі. При цьому, відповідачем за даним позовом органом державного фінансового контролю визначено також підконтрольну установу.

У той же час, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю до особи, якою заподіяно такі збитки, а також виходячи з того, що правильність обчислення таких збитків має перевірятися судом, що розглядає позов про стягнення, колегія суддів, зважаючи на принцип обов'язковості судового рішення, виходячи із суб'єктного складу спірних правовідносин та завдань адміністративного судочинства, дійшла висновку про відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту інтересів держави у спосіб, заявлений позивачем за вказаним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову щодо зобов'язання відповідача виконати пункт 2 вимоги від 27.08.2013 №19-08-13-14/5983, якою відповідача зобов'язано провести роботу щодо повернення товариством з обмеженою відповідальністю «Провідна продовольча компанія ЗС» коштів в сумі 62268,18 грн., в тому числі, шляхом стягнення вказаних коштів у встановленому законом судовому порядку.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу в м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Тернопільській області до Квартирно-експлуатаційного відділу в м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про зобов'язання виконати пункт 2 вимоги від 27.08.2013 №19-08-13-14/5983 - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: