ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/38664/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Голяшкіна О.В.,
Шведа Е.Ю.,
розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 року у справі за позовом Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог,
ВСТАНОВИЛА:
КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом до ДФІ в Дніпропетровській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати в повному обсязі пункти 2, 3, 4 обов'язкових вимог, направлених листом № 04-06-05-15/7833 від 25.07.2014р.; визнати протиправним та скасувати пункт 5 обов'язкових вимог, направлених листом № 04-06-05-15/7833 від 25.07.2014р., в частині вимоги щодо стягнення з Управління ПФУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська зайво виплачені внески до державних цільових фондів в сумі 14 950,07 грн., нарахованих на надбавку, що виплачувалась директору підприємства ОСОБА_3
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3, 4 вимоги від 25.07.2014р. за № 04-06-05/15/7833. Визнано частково протиправним та скасовано пункт 5 вимоги від 25.07.2014р. за № 04-06-05/15/7833 в частині в частині щодо стягнення з Управління Пенсійного фонду України у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська зайво виплачені внески до державних цільових фондів в сумі 14 950,07 грн., нарахованих на надбавку, що виплачувалась директору ОСОБА_3
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною фінансовою інспекцією було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради" за період з 01.04.2012 року по 31.03.2014 року.
За результатами ревізії складено акт від 19.06.2014 року № 06-21/17, в якому встановлено ряд порушень.
З метою повного усунення порушень, попередження їх виникнення у подальшому, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" за № 2939-XII від 26.01.1993року було пред'явлено вимогу від 25.07.2013 року за № 04-06-05-15/7833, якою зобов'язано підприємство наступне, зокрема: - перерахувати до державного бюджету зайво отримані кошти на покриття заборгованості із різниці в тарифах в сумі 2 360 498,08 грн. на реквізити, що зазначені в вимозі; - стягнути з директора підприємства в повному обсязі зайво виплачену надбавку в загальній сумі 40 340,21 грн. шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяви або шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства. В іншому випадку, стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій надбавці, шкоду в сумі 40 340,21 грн. у порядку, передбаченому чинним законодавством; - стягнути з осіб, винних у завдані підприємству збитків, шкоду в сумі 30 463,74 грн. у порядку, передбаченому чинним законодавством; - стягнути з Управління ПФУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська зайво сплачені кошти в сумі 24 951,63 грн. (з яких 14 950,07 грн. - сплачений єдиний соцвнесок, нарахований на зайво виплачену заробітну плату директору ОСОБА_3.) шляхом проведення перерахунку сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів шляхом зарахування їх до майбутніх платежів. В іншому випадку, стягнути з осіб, винних у зайво сплачених внесках до державних цільових фондів, шкоду в сумі 24 951,63 грн. у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, якою зобов'язано вчинити дії щодо відшкодування збитків.
Зважаючи на те, що вказані збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 року № 21-632а14.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 року у цій справі скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: