ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2016 р. м.Київ К/800/47579/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сарненської міської ради Рівненської області на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сарненської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Сарненської міської ради Рівненської області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 19 червня 2015 року № 1875 «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Сарненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок».

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Сарненської міської ради від 19 червня 2015 року № 1875 «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Сарненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок».

При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із прийняття Сарненською міською радою оскаржуваного рішення з перевищенням повноважень та поза встановленою компетенцією.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Сарненська міська рада Рівненської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі зазначає про незастосування судами положень ст.ст.93, 119, 124, 125, 126, 156, 157 Земельного кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач - ОСОБА_2, є власником 75/100 частини нежитлового приміщення площею 214,3 м.кв, розташованого по АДРЕСА_1 Земельна ділянка, на якій розташоване вказане приміщення, знаходиться в комунальній власності, будь-яке право на користування земельною ділянкою позивачем не оформлено, плата за користування земельною ділянкою позивачем не здійснюється.

Рішенням VІ скликання Сарненської міської ради Рівненської області від 19 червня 2015 року № 1875 затверджений Порядок визначення та відшкодування Сарненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок.

Вказане рішення оскаржене позивачем з підстав його прийняття з порушенням вимог чинного законодавства з посиланням на те, що ст.156 Земельного кодексу України не передбачено відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у разі не оформлення правовстановлюючих документів на землю, а міська рада не наділена повноваженнями встановлювати нові підстави для відшкодування збитків власнику землі.

Як встановлено ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним; своєчасна сплата земельного податку або орендної плати, відповідно до ст.96 Земельного кодексу України, є обов'язком землекористувачів; статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, пункт 3 якого передбачає відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані, при цьому неодержаним доходом, відповідно до примітки, вважається доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Колегія суддів вважає правомірною та обґрунтованою позицію відповідача про те, що використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів та оформлення відповідного права на земельну ділянку обмежує право територіальної громади міста на отримання доходів у вигляді орендної плати, що вважається збитками.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення Сарненської міської ради та затвердженого ним Порядку, він розроблений з метою посилення контролю за оформленням правовстановлюючих документів на землю, створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення розмірів збитків, заподіяних внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів за землю фізичними та юридичними особами та, як наслідок, неодержання місцевим бюджетом плати за оренду земельних ділянок в м.Сарни, а також їх відшкодування Сарненській міській раді. Порядок застосовується у випадках не оформлення правовстановлюючих документів на землю фізичними та юридичними особами та, як наслідок, неодержання Сарненською міською радою плати за оренду земельних ділянок в м.Сарни.

Відповідно до п.3 Порядку, він встановлює єдину процедуру відшкодування збитків, заподіяних Сарненській міській раді внаслідок порушення вимог земельного законодавства. Фізичні та юридичні особи, у разі використання ними земель міста з порушеннями вимог ст.ст.125, 126, 206 Земельного кодексу України, повинні відшкодувати Сарненській міській раді збитки, спричинені їх діями або бездіяльністю. Збитки відшкодовуються внаслідок використання земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (ч.1 ст.131 Конституції України).

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.144 Конституції України, ст.ст.59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

На підставі вищенаведених обставин та положень закону, з урахуванням наявності у міської ради повноважень щодо вирішення питань місцевого значення, в тому числі регулювання земельних відносин, колегія суддів вважає правомірним прийняття відповідачем оскаржуваного рішення щодо встановлення порядку визначення та відшкодування збитків у вигляді неодержаної орендної плати у зв'язку з використанням земельних ділянок територіальної громади з порушенням земельного законодавства - без оформлення правовстановлюючих документів на землю.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване рішення відповідача вищенаведеним вимогам не суперечить, будь-яких додаткових підстав цивільно-правової відповідальності (відшкодування шкоди власнику землі), про що зазначають позивач та суди попередніх інстанцій, відповідачем не встановлено, прямої заборони щодо розроблення та затвердження органом місцевого самоврядування порядку визначення та відшкодування збитків, заподіяних у зв'язку використанням земельних ділянок з порушенням вимог законодавства, у зоні їх впливу, законом не передбачено.

Висновки судів попередніх інстанцій при задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а також суті і змісту оскаржуваного рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень про задоволення позовних вимог порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сарненської міської ради Рівненської області задовольнити.

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року скасувати; ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді