ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/26355/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
головуючого: Мороз Л.Л.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04.03.2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області про зобов'язання перевести на інший вид пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
До суду звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області з вимогою зобов'язати відповідача перевести її з 15.12.2014 р. на пенсію по втраті годувальника.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 року, позов задоволено. Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 з 15.12.2014 року, перевівши її з пенсії за віком.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.12.14 р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до УПФ м.Кузнецовська із заявою, у якій просила перевести її з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Як вбачається з відповіді УПФ м.Кузнецовська від 18.12.14 р. № 2951/М-50, ОСОБА_2 відмовлено у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оскільки у розумінні ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона на даний час не є непрацездатним членом сім'ї померлого чоловіка, оскільки не досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, що для осіб, до категорії яких по даті народження належить позивач, складає 59 років 6 місяців.
Відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, крім інших категорій осіб, чоловік (дружина), якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Як встановлено, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 а тому її пенсійний вік, передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 59 років 6 місяців.
Оскільки на час спірних правовідносин ОСОБА_2 не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстав для призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідача не було.
Проте, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку, а тому вона має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів звертає увагу, що умовою призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за змістом ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є саме досягнення пенсійного віку, який передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, призначення пенсії за віком у зв'язку зі зниженням пенсійного віку згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено як умова призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника необхідно саме досягнення пенсійного віку, який передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Наявність у особи умов, передбачених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дійсно надає пільги у вигляді можливості призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, але можливості призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у такому випадку законом не передбачено до досягнення пенсійного віку, який передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.
Керуючись ст. 220, 222, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04.03.2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 року у цій справі скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: