ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/36458/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Кулаковського О.М.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція) та товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Укрторгімпорт" (далі - Товариство)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2015

у справі № 820/1937/15

за позовом Товариства

до Інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.11.2014 № 0004012201, № 0004002203, № 0003982203 та № 0003992203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2015 назване рішення сулу першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2014 № 0003982203, № 0003992203 та № 0004002203 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 220315 грн. за основним платежем та 55078,75 грн. за штрафними санкціями; у цій частині позову відмовлено; в решті постанову Харківського окружного адміністративного суду зі справи залишено без змін.

Зазначені судові рішення першої і апеляційної інстанцій оскаржені сторонами в касаційному порядку.

Так, у поданій касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції зі спору та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі, посилаючись на помилковість наданої апеляційним судом правової оцінки господарським взаємовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм».

Інспекція, в свою чергу, просить Вищий адміністративний суд України скасувати ухвалені у справі судові акти в частині задоволення позовних вимог та повністю відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неправильність наданої судами кваліфікації операціями між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Гонорій» і товариством з обмеженою відповідальністю «Плавт Сервіс» та про невідповідність висновків судів по епізоду, пов'язаному з порушенням платником касової дисципліни, дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, оформлену актом від 03.11.2014 № 3518/20-34-22-03/36458555.

Під час перевірки Інспекція не визнала податкові наслідки господарських операцій з придбання платником вантажно-розвантажувальних та інших послуг у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» у зв'язку з їх фіктивністю. На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на обставини, установлені у ході проведення заходів із зустрічного податкового контролю відносно цього контрагента, під час яких встановлено відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» ознак реального суб'єкта господарювання в силу неперебування цього контрагента за місцезнаходженням, відсутності у нього матеріальних та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій, відсутність активу, який виступав предметом поставки позивачеві; також відповідач зазначає про факт реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» на підставну особу - ОСОБА_2, який заперечив свою причетність до утворення та діяльності цього підприємства, у тому числі й до підписання первинних документів.

Крім того, під час перевірки Інспекція дійшла висновку про заниження платником оподатковуваного доходу внаслідок невключення до його складу безповоротної грошової допомоги - коштів, одержаних від товариства з обмеженою відповідальністю «Гонорій» та товариства з обмеженою відповідальністю «Плавт Сервіс».

Також перевіркою виявлено факт неоприбуткування позивачем у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів готівкових надходжень у загальній сумі 70027 грн.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень від 17.11.2014:

№ 0004002203, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 639 093,75 грн. (у тому числі 511 275 грн. за основним платежем та 127 818,75 грн. за штрафними санкціями);

№ 0004012201 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 350 135 грн.;

№ 0003982203, згідно з яким платникові визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 312 675 грн. (у тому числі 208 450 грн. за основним платежем та 104 225 грн. за штрафними санкціями);

№ 0003992203 про визначення позивачеві суми завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2013 року в розмірі 23459 грн.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які визнаються у податковому обліку на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2) у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг і зміст господарської операції та її учасників.

Оцінюючи податкові наслідки господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм», суд першої інстанції з посиланням на подані Товариством договір від 01.08.2012 № 2012/08/04, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки з банківського рахунку позивача, дійшов висновку про дотримання платником наведених правил оподаткування при відображенні у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання у названого контрагента різних видів послуг (вантажно-розвантажувальних, пакувальних, маркувальних тощо).

Слід зазначити, що власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків, а тому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Апеляційний суд, в свою чергу, оцінюючи зазначені документи, дійшов висновку, що вони не містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст розглядуваних господарських операцій, не дозволяють встановити місце виконання послуг (пунктів навантаження та розвантаження), види та категорії товарів, щодо яких здійснювалися відповідні послуги, конкретних виконавців цих послуг. Також позивачем не подано доказів передачі контрагентові товару для пакування, маркування тощо.

Наведені недоліки в оформленні первинних документів у сукупності з установленими перевіркою фактами щодо відсутності у спірного постачальника матеріальних і трудових ресурсів для виконання зобов'язань перед позивачем, відсутності відомостей про телефони і адреси, через які позивач підтримував ділові стосунки з цим контрагентом, підписання первинних документів від імені постачальника невстановленою особою виключають обґрунтованість податкової вигоди Товариства за цими операціями.

Висновок Інспекції про одержання платником безповоротної фінансової допомоги у загальній сумі 1 460 409 грн. мотивовани й тим, що зустрічними звірками покупців платника (товариства з обмеженою відповідальністю «Гонорій» та товариства з обмеженою відповідальністю «Плавт Сервіс») не підтверджено фактів одержання ними товарів від позивача.

Втім, як зазначили суди, самі по собі висновки, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок названих контрагентів не можуть спростовувати реальні факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними) та слугувати підставою для перекваліфікації господарських операцій; за наслідками виконання цих операцій позивачем отримано прибуток та обчислено податкові зобов'язання.

А відтак суди цілком правомірно визнали незаконним збільшення платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток по цьому епізоду.

Досліджуючи доводи Інспекції, якими вона мотивує порушення платником правил оприбуткування готівкових коштів, суд першої інстанції послався на наявність у платника належним чином оформленої касової книги. У той же час сутність описаного в підрозділі 3.5.3 акта перевірки правопорушення полягає не у відсутності касової книги, а в неоприбуткуванні у ній готівкових коштів, знятих Товариством з банківського рахунку.

Незрозумілим и є й висновок суду про те, що зазначені кошти є поворотною фінансовою допомогою, внесеною фізичною особою на рахунок платника у банку, а тому ці кошти були «приватною власністю фізичною особи» і не підлягали оприбуткуванню у касі підприємства. Адже в силу вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Наведена норма не містить будь-яких застережень щодо видів операцій, за якими платником одержані готівкові кошти, що підлягають оприбуткуванню.

Апеляційний суд, в свою чергу, зазначив про ведення платником електронної касової книги та послався на факт отримання позивачем 23.09.2013 фінансової допомоги у сумі 70027 грн. від ОСОБА_3 за договором від 23.09.2013 № 23/9/2013 та повернення цього ж дня зазначених коштів цьому надавачу фінансової допомоги з оформленням видаткових касових ордерів. Втім вказана обставина не може спростовувати зафіксовані в акті перевірки факти неоприбуткування Товариством готівкових коштів, які відбулися в інші дати. Адже, як наведено в акті перевірки та встановлено судами, готівкові кошти у сумі 40000 грн. були одержані платником 27.09.2013, у сумі 29000 грн. - були отримані Товариством 18.11.2013, у сумі 1027 грн. - одержані позивачем 25.11.2013, що засвідчено корінцями банківської чекової книжки. А відтак одержання Товариством 23.09.2013 поворотної фінансової допомоги, яку цього ж дня повернуто особі, що її надала, з відображенням цих касових операцій в електронній касовій книзі не має правового значення для оцінки наслідків вчиненого платником діяння, за яке до позивача застосовано штраф у розмірі 350 135 грн.

Оскільки обставини, покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 № 0004012201, не знайшли спростування у ході розгляду даної справи, то слід погодитися із законністю накладення на позивача розглядуваного штрафу.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Укрторгімпорт" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2015 у справі № 820/1937/15 змінити в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 № 0004012201.

В цій частині позову відмовити.

4. В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2015 у справі № 820/1937/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько