ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/18929/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Іваненко Я.Л., Пасічник С.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової служби у Хмельницькій області на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21.12.2009р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до міжрайонної державної податкової інспекції в Ізяславському районі Хмельницької області, Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області про донарахування та виплату коштів, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів на донараховані суми додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з права на їх законне отримання, згідно постанови Ізяславського районного суду від 31.07.2006р. по справі №2А-9-06 станом на листопад місяць 2006 року, коли була виплачена основна сума заборгованості, нарахувати та виплатити компенсацію на суму компенсаційних виплат за період з листопада 2006 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21.12.2009р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012р., позов задоволено частково, визнано незаконними дії ДПА у Хмельницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації на донараховані суми додаткових видів грошового забезпечення, зобов'язано ДПА у Хмельницькій області провести нарахування та виплату компенсації на донараховані суми додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з права на їх законне отримання, згідно постанови Ізяславського районного суду від 31.07.2006р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів не погодилася Державна податкова адміністрація у Хмельницькій області, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Судами встановлено, що постановою Ізяславського районного суду від 31.07.2006р. по справі №2-А-9-06 зобов'язано ДПА у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 25% за період роботи з 18.09.1998р. і по 09.04.2001р., а також надбавку за роботу з матеріалами, які місять державну таємницю, у розмірі 15% за період роботи з 12.04.2000р. по 09.04.2001р.

Згідно постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС Хмельницької області від 24.11.2006р. вбачається, що кошти, присуджені позивачу згідно вказаного рішення суду, перераховано на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням від 17.11.2006р. №243, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-9-06, виданого 09.10.2006р. Ізяславським районним судом Хмельницької області, закінчено.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що зазначені додаткові види грошового забезпечення згідно рішення суду були виплачені відповідачем у листопаді 2006 року та є втраченим доходом позивача, а тому відповідач повинен був сплатити позивачу компенсацію відповідно до Положення про порядок компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, оскільки законом не передбачено виплату компенсації на компенсацію.

Поряд з тим, судами не враховано, що основною умовою для виплати передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМ України від 21.02.2001р. №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду України від 07.11.2012р. №6-131цс12 та від 18.11.2014р. №21-512а14.

В ході розгляду справи судами встановлено, що додаткові види грошового забезпечення у спірний період нараховані позивачу не були, вперше їх нарахування відбулось в процесі виконання рішення Ізяславського районного суду від 31.07.2006р. та перераховані на користь позивача платіжним дорученням від 17.11.2006р. №243, а тому висновки судів про задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів з часу виникнення права на їх отримання не можна визнати обґрунтованими.

Крім того, вимоги позивача стосувались виплати компенсації за доходи, неотримані ним з 1998 по квітень 2001 року.

В той же час Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» набрав чинності з 01.01.2001р., а передбачена статтею 2 компенсація провадиться у разі затримки виплати доходів, нарахованих громадянам лише за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 225, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової служби у Хмельницькій області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012р. у даній справі скасувати.

Постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21.12.2009р. змінити, скасувавши її в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на донараховані суми додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з права на їх законне отримання, згідно постанови Ізяславського районного суду від 31.07.2006р. по справі №2А-9-06 станом на листопад місяць 2006 року і в цій частині в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21.12.2009р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: Я.Л. Іваненко

С.С. Пасічник