ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року м. Київ К/800/46655/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,

за участю представників:

- позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6;

- третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» - Ткаченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції в Житомирської області Корчевної А.А., державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Житомирської міської ради Яровенко Ірини Євгеніївни, третя особа - ТДВ «ЖЛ» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року,-

встановив:

У липні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили:

визнати неправомірними дії держаних реєстраторів виконавчого комітету Житомирської міської ради Корчевної А.А., Яровенко І.А. щодо вчинення реєстраційних дій;

зобов'язати державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції в Житомирської області внести запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відміни державної реєстрації припинення ЗАТ «Житомирські ласощі», скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи: від 03.12.2010 № 13051270018001658; від 15.03.2011 № 13051340000008407; від 05.05.2011 № 13051120022001658; від 19.05.2011 № 13051050001008407; від 07.07.2011 № 13051050002008407; від 07.09.2011 № 13051050003008407; від 06.12.2011 № 13051050004008407; від 22.02.2012 № 13051050005008407; від 16.05.2012 № 13051060007008407; від 17.05.2012 № 13051050008008407; від 18.05.2012 № 13051070009008407; від 13.06.2012 № 13051070010008407; від 03.10.2012 № 13051050011008407; від 25.04.2013 № 13051060012008407; від 21.05.2013 № 13051070013008407; від 24.05.2013 № 13051050015008407; від 13.06.2013 № 13051690016008407; від 20.08.2013 № 13051050017008407; від 22.10.2013 № 13051050018008407; від 22.04.2014 № 13051060019008407; від 18.08.2014 № 13051050020008407; від 29.04.2015 № 13051060021008407; від 25.05.2015 № 13051070022008407.

В обґрунтування позовних вимог вказували на те, що є акціонерами ЗАТ «Житомирські ласощі», що підтверджується сертифікатами іменних цінних паперів. У зв'язку з порушенням державними реєстраторами виконавчого комітету Житомирської міської ради порядку державної реєстрації припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» шляхом злиття з ТОВ «Будстайл - ХХІ», внаслідок чого здійснено запис про державну реєстрацію ТДВ «ЖЛ», порушені їх права на конвертацію акцій в частки (паї) останнього.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані: запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.12.2010 № 13051270018001658 про внесення рішення засновників (учасників) ЗАТ «Житомирські ласощі» щодо припинення ЗАТ «Житомирські ласощі», яке пов'язане з реорганізацією; запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.03.2011 № 13051340000008407 про державну реєстрацію ТДВ «ЖЛ» шляхом злиття ЗАТ «Житомирські ласощі» та ТОВ «Будстайл - ХХІ»; запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.05.2011 № 13051120022001658 про державну реєстрацію припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» в результаті злиття. Скасовано записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: від 19.05.2011 № 13051050001008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 07.07.2011 № 13051050002008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 07.09.2011 № 13051050003008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 06.12.2011 № 13051050004008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 22.02.2012 № 13051050005008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 16.05.2012 № 13051060007008407 про підтвердження відомостей про ТДВ «ЖЛ»; від 17.05.2012 № 13051050008008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 18.05.2012 № 13051070009008407 про внесення відомостей щодо керівника ТДВ «ЖЛ»; від 13.06.2012 № 13051070010008407 про внесення відомостей щодо видів діяльності ТДВ «ЖЛ»; від 03.10.2012 № 13051050011008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 25.04.2013 № 13051060012008407 про підтвердження відомостей про Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ»; від 21.05.2013 № 13051070013008407 про внесення відомостей щодо керівника ТДВ «ЖЛ»; від 24.05.2013 № 13051050015008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 13.06.2013 № 13051690016008407 про внесення відмітки про подання фінансової звітності ТДВ «ЖЛ»; від 20.08.2013 № 13051050017008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 22.10.2013 № 13051050018008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 22.04.2014 № 13051060019008407 про підтвердження відомостей про ТДВ «ЖЛ»; від 18.08.2014 № 13051050020008407 про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»; від 29.04.2015 № 13051060021008407 про підтвердження відомостей про ТДВ «ЖЛ»; від 25.05.2015 № 13051070022008407 про внесення відомостей про види діяльності ТДВ «ЖЛ». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказують на безпідставне застосування судом до спірних правовідносин вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки сторони у інших справах не є ідентичними із сторонами у цій справі. Судові рішення свідчать про різні предмети спору. Апеляційний суд безпідставно пов'язав рішення господарського суду із підтвердженням правомірності дій державного реєстратора при вчиненні оспорюваних реєстраційних дій. Зазначають також про необґрунтоване посилання на те, що стаття 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 встановлює обов'язок державного реєстратора вчинити дії, направлені на повідомлення суду, який прийняв таке судове рішення, та не вказує підстави для скасування всіх наступних реєстраційних дій. Вимоги вказаної статті наділяють суд повноваженнями щодо скасування реєстраційних дій, а не шляхом зобов'язання державного реєстратора скасувати їх. Крім того, враховуючи обов'язок здійснення обміну акцій на частки у статутному капіталі товариств, що створюються під час реорганізації, оскаржувані реєстраційні дії не відповідали вимогам Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008, Закону України «Про господарські товариства» № 1576-XII від 19.09.1991, Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 222 від 30.12.1998 (у редакції рішення № 398 від 14.07.2005), а тому на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 державний реєстратор повинен був відмовити у вчиненні реєстраційних дій.

У запереченні на касаційну скаргу ТДВ «ЖЛ», посилаючись на законність постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін. Вказує на обґрунтоване не застосування судом вимог Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008, оскільки ЗАТ «Житомирські ласощі» до моменту припинення юридичної особи не приводило свою діяльність у відповідність до його вимог, а керувалось положеннями Закону України «Про господарські товариства» № 1576-XII від 19.09.1991. Зазначає про безпідставне посилання у касаційній скарзі на вимоги статті 30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003, якою передбачено, що державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону, оскільки спірними реєстраційними діями не здійснювалась державна реєстрація змін до установчих документів. Посилаючись на рішення суду, які набрали законної сили, судом апеляційної інстанції встановлено законність рішення акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» про припинення юридичної особи та рішення засновників про створення ТДВ «ЖЛ», тобто обґрунтовано застосовано вимоги частини 1 статті 72 КАС України, за змістом якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Крім того, на його переконання, суд першої інстанції вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, встановлених статтею 2 КАС України, та встановив факти, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а саме в корпоративному спорі.

У статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина 3 вказаної норми Закону у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень покладає на адміністративні суди обов'язок перевірити, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами статей 11, 220 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Оскільки із касаційної скарги, заперечення на неї, а також матеріалів справи не вбачається необхідності виходу за межі позовних вимог та касаційних скарг з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачів, про захист яких вони просять, судові рішення у справі переглядаються лише в межах касаційної скарги.

Судом встановлено, що 20.11.2010 позачерговими загальними зборами акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» ухвалено рішення про припинення діяльності цього акціонерного товариства шляхом злиття з ТОВ «Будстайл-ХХІ». На підставі вказаного рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис від 03.12.2010 № 13051270018001658 про внесення цього рішення засновників (учасників) ЗАТ «Житомирські ласощі» щодо припинення ЗАТ «Житомирські ласощі».

15.03.2011 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були також внесені записи: № 13051340000008407 про державну реєстрацію Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» шляхом злиття ЗАТ «Житомирські ласощі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстайл - ХХІ»; № 13051120022001658 про державну реєстрацію припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» в результаті злиття.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» в результаті злиття з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будстайл - ХХІ» та установчі документи Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» не відповідають вимогам чинного законодавства, наявні порушення порядку створення такої юридичної особи, оскільки на порушення вимог статей 80, 83, 87 Закону України «Про акціонерні товариства», в редакції на час спірних правовідносин, припинено акціонерне товариство не шляхом злиття з іншим акціонерним товариством, а шляхом злиття з товариством з обмеженою відповідальністю. Розподіл часток (паїв) підприємницького товариства-правонаступника відбулося без збереження співвідношення між частками акціонерів у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворилося, внаслідок чого позивачі як акціонери, до складу засновників ТДВ «ЖЛ» включені не були.

Оскаржувані записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: від 03.12.2010 № 13051270018001658 про внесення рішення засновників (учасників) ЗАТ «Житомирські ласощі» щодо припинення ЗАТ «Житомирські ласощі», яке пов'язане з реорганізацією; від 15.03.2011 № 13051340000008407 про державну реєстрацію Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» шляхом злиття ЗАТ «Житомирські ласощі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстайл - ХХІ»; від 05.05.2011 № 13051120022001658 про державну реєстрацію припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» в результаті злиття внесені із недотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

За приписами статті 30 цього Закону державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону. Водночас у частині 1 статті 27 зазначено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини 3 статті 8 цього Закону, відповідно до якої установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.

В розумінні вимог статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, тягне за собою прийняття судового рішення про скасування також реєстраційних дій, проведених після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. При цьому у постанові суду першої інстанції зазначено, що законодавець наділив суд повноваженнями скасовувати такі реєстраційні дії. За вказаних обставин суд прийшов до висновку про те, що всі реєстраційні дії, проведені після вказаних записів підлягають скасуванню.

Факт втрати матеріалів щодо внесення оскаржуваного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.12.2010 № 13051270018001658, а також вилучення правоохоронними органами оригіналів матеріалів щодо оскаржуваних записів від 15.03.2011 № 13051340000008407 та від 05.05.2011 № 13051120022001658 перешкодили суду дослідити питання щодо протиправності дій державного реєстратора при внесенні вказаних записів за відсутності належних доказів цього, у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Суд також прийшов до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України у зв'язку з тим, що є такі, що набрали законної сили постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, оскільки відсутні ознаки аналогічного спору.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що «між учасниками цієї справи виник корпоративний спір. Цей позов є етапом вирішення конфлікту між учасниками ЗАТ «Житомирські ласощі» про право власності та управління товариством».

Питання щодо правомірності ухвалення загальними зборами акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» відповідних рішень не може бути предметом адміністративного спору, а має вирішуватись в порядку господарського судочинства. Адміністративний суд перевіряє у цій справі лише відповідність дій державних реєстраторів вимогам законодавства при здійсненні управлінських функцій, пов'язаних з державною реєстрацією.

Оскільки судовими рішеннями, ухваленими в порядку господарського судочинства, вирішено питання щодо правомірності прийняття загальними зборами акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» відповідних рішень, висновки суду першої про неправомірність цих рішень є спробою повторно вирішити корпоративний спір, що не допускається в порядку адміністративного судочинства. У цій справі судом першої інстанції не було дотримано принципу юридичної визначеності.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.11.2012 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15. ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20. ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 до Державних реєстраторів виконавчого комітету Житомирської міської ради Корчевної Алли Андріївни, Яровенко Ірини Євгеніївни, треті особи - Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ», Компанія Дельта Кепітал С.А. про визнання не дійсними реєстраційної дії, якою вчинено запис № 1 305 105 0017 001658 від 02.12.2010 і скасування державної реєстрації змін до Статуту ЗAT «Житомирські ласощі», реєстраційної дії, якою вчинено запис № 1 305 127 0018 001658 від 03.12.2010, реєстраційної дії, якою вчинено запис № 1 305 134 0000 008407 від 15.03.2011 та скасування державної реєстрації товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ», реєстраційної дії, якою вчинено запис № 1 305 112 0022 0016 58 від 05.05.2011 і скасування державної реєстрації припинення ЗAT «Житомирські ласощі», визнання дій державних реєстраторів виконавчого комітету Житомирської міської ради Корчевної А. А. і Яровенко І. Є. неправомірними.

Також, зазначеним судовим рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_34, Компанії Дельта Кепітал С.А. до Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Корчевної А. А. про визнання дій державного реєстратора неправомірними і визнання реєстраційного запису № 1 305 105 0017 001658 від 02.12.2010 недійсним.

Вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07. 2014.

Помилковими є висновки суду першої інстанції щодо скасування всіх послідуючих реєстраційних дій по Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» з посиланням на статтю 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», оскільки диспозиція цієї статті встановлює обов'язок державного реєстратора вчинити ряд дій, направлених на повідомлення суду про його рішення, а не є прямою нормою закону, яка є підставою для скасування судом всіх послідуючих реєстраційних дій.

За відсутності фактів скасування чи визнання незаконними рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» від 20.11.10, 12.03.11, а також рішень установчих зборів Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» від 12.03.12, висновки суду першої інстанції про те, що Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» повинне бути припинено з підстав, що не передбачені частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є необґрунтованими.

При розгляді цієї справи суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій державних реєстраторів при вчиненні вказаних реєстраційних записів.

Позивачі просили визнати неправомірними дії державних реєстраторів з тих підстав, що внаслідок порушення ними порядку державної реєстрації припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» шляхом злиття з ТОВ «Будстайл - ХХІ» та державної реєстрації ТДВ «ЖЛ», порушені їх права на конвертацію акцій в частки (паї) останнього.

Судом встановлено, що позивачі є акціонерами ЗАТ «Житомирські ласощі». Вказана обставина знайшла своє підтвердження у матеріалах справи. У постанові суду апеляційної інстанції відсутній висновок щодо спростування вказаного факту з посиланням на докази.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Статтею 30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону.

Однією із підстав відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, що визначені частиною 1 статті 27 названого Закону є невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Стаття 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначає вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору, частиною третьою якої передбачено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.

Частиною 2 статті 80 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що акції товариств, що припиняються внаслідок злиття, приєднання, конвертуються в акції товариства-правонаступника та розміщуються серед його акціонерів. Частинка 4 статті 87 цього Закону визначає, що розподіл часток (паїв) підприємницького товариства-правонаступника відбувається із збереженням співвідношення між частками акціонерів у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворюється.

Як встановлено судом, належні позивачам акції не конвертовані в частки (паї) підприємницького товариства-правонаступника.

У статті 4 Закону України «Про господарські товариства», в редакції на час спірних правовідносин, вказано, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням описаного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки державні реєстратори при вчиненні спірних реєстраційних записів діяли не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обґрунтованим є також висновок суду щодо наявності підстав для скасування всіх реєстраційних записів, які порушують права позивачів, оскільки такий спосіб захисту порушених прав є достатнім для їх відновлення.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3).

Згідно статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «East/west alliance limited» проти України, яке набрало статусу остаточного 02.06.2014, перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

При вчиненні вказаних реєстраційних дій державними реєстраторами не враховано, що принцип верховенства права щодо позивачів дотриманий не був, порушене їхнє право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За таких обставин постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню.

Разом з тим, стаття 162 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, не надає суду повноважень на скасування державної реєстрації юридичної особи чи особи-підприємця.

Стаття 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», яка є спеціальною щодо спірних правовідносин, встановлює обов'язок державного реєстратора вчинити ряд дій за повідомленням суду про його рішення, а не надає повноваження суду скасувати реєстраційні записи. Тому постанова суду першої інстанції у цій частині підлягає зміні.

Висновок суду апеляційної інстанції «між учасниками цієї справи виник корпоративний спір. Цей позов є етапом вирішення конфлікту між учасниками ЗАТ «Житомирські ласощі» про право власності та управління товариством» не відповідає фактичним обставинам справи.

Вже зазначалось, предметом спору у цій справі є правомірність дій державних реєстраторів при здійсненні спірних реєстраційних записів. Цей спір є публічним і належить його розглядати в порядку адміністративного судочинства. Про це також свідчить і практика Верховного Суду України (постанова від 20.10.2015 у справі № 21-3246а15).

Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для висновку щодо обставин, які належить встановлювати в порядку іншого, аніж адміністративне судочинство. У зв'язку з цим підлягають виключенню із мотивувальної частини постанови суду першої інстанції висновки про відповідність чинному законодавству рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» про припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» в результаті злиття з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будстайл - ХХІ» та установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ».

Не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду апеляційної інстанції, що у цій справі судом першої інстанції не було дотримано принципу юридичної визначеності.

Рішення господарських судів, на які послався апеляційний суд, щодо законності рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» від 20.11.10 не впливають на правомірність дій державних реєстраторів при вчиненні спірних записів.

Посилання суду апеляційної інстанції на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 06.112012, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.07.2014 у іншій справі не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Поняття аналогічного спору містить в собі наступні обов'язкові ознаки: спір у справі повинен бути між тими самими сторонами, з одним і тим же предметом, з тих самих підстав. Відсутність хоча б однієї з названих ознак виключає закриття провадження у справі.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (стаття 106 КАС України) і докази, що підтверджують кожну обставину. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підстава позову складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позову. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав Відповідача на захист проти позову.

Підстави позову не можна змішувати з нормами права, на які посилається позивач. Під підставами позову, які згідно з частиною 1 статті 51 КАС України може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

Підстави позову у вказаній вище справі відмінні від підстав позову у цій справі, тому посилання апеляційного суду на зазначену справу як доказ законності записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у цій справі, не відповідає вимогам статті 72 КАС України.

Вказана норма Закону звільняє від доказування обставин, встановлених судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Проте вона не впливає на правові висновки суду, що розглядає іншу справу.

З врахуванням описаного судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230, 232 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року скасувати.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року змінити в частині мотивів задоволення позову та в частині способу захисту порушеного права, замінивши у резолютивній частині постанови слова «скасувати» словами «зобов'язати реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції скасувати».

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді