ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Київ справа № 800/556/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Борисенко І.В. Вербицька О.В. Олендер І.Я. Цвіркун Ю.І.,за участю секретаря судового засідання: Латишевої Л.П.за участю представника позивача:ОСОБА_7,представника відповідача: представника третьої особи:Пархацької Т.М., Предоляк Н.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_10

до Вищої ради юстиції,

за участю третьої особи на стороні відповідача - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,

про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_10 (далі-позивач) звернулася до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції (далі - відповідач, ВРЮ), у якому просила суд:

визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про відмову у внесенні подання Президенту України про призначення її на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області;

зобов'язати розглянути рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендувати позивача призначити на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за результатами розгляду рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України) відповідач безпідставно прийняв рішення про відмову у внесенні подання Президенту України про призначення позивача на посаду судді, підставою для прийняття якого слугувала невідповідність стажу роботи у галузі права позивача вимогам до кандидатів на посаду судді, що встановлені частиною третьою статті 127 Конституції України та частиною першою статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме через відсутність трирічного стажу роботи у галузі права.

Крім того, позивач вказала, що на час прийняття ВККС України рішення від 15 вересня 2016 року про надання їй рекомендації про призначення на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області її стаж роботи у галузі права становив 5 років 9 місяців.

Натомість, як стверджує відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву, ВРЮ під час прийняття оскаржуваного рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, ВРЮ встановила, що позивача було допущено Комісією до добору кандидатів на посаду судді вперше без дотримання вимог, установлених до таких осіб, які подають заяву про участь у такому доборі, а саме за відсутності трирічного стажу роботи у галузі права.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у позовній заяві, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 листопада 2012 року позивач за допомогою сайту ВККС України здійснила попередню реєстрацію, як особи, яка претендує на зайняття посади судді.

ОСОБА_10 звернулася до ВККС України з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді 19 листопада 2012 року. Рішенням Комісії від 13 грудня 2012 року №1858/пп-12 позивача допущено до добору кандидатів на посаду судді вперше та до складення анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права.

25 грудня 2012 року за результатами анонімного тестування ВККС України прийняла рішення про визнання позивача таким, що успішно склала іспит та направила на проходження спеціальної підготовки до Національної школи суддів України.

За результатами складення кваліфікаційного іспиту та за рішенням ВККС України позивача визнано таким, що склала кваліфікаційний іспит та зараховано до резерву на заміщення вакантних посад суддів.

Перебуваючи у резерві на заміщення вакантних посад суддів, 01 серпня 2016 року позивач подала до ВККС України заяву про участь у конкурсі на заміщення вакантної посади судді Нововолинського міського суду Волинської області, за результатами розгляду якої ВККС України прийняла рішення від 15 вересня 2016 року про рекомендацію призначити позивача на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області.

Проте, 22 вересня 2016 року секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів та звільнення їх з посад ухвалила висновок про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення позивача на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області. Підставою такому висновку слугувало виявлення порушення, яке полягає у відсутності трьох років стажу роботи в галузі права на момент подання документів до ВККС України разом із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше.

Отже, визначальним у розв'язанні цього спору є встановлення обставин щодо наявності у позивача стажу роботи в галузі права не менше трьох років на момент подання ним заяви про участь у доборі кандидатом на посаду судді.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини третьої статті 127 Конституції України та частини першої статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

При цьому, у вказаній нормі зазначено, що стажем роботи у галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, має право звернутися до ВККС України з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді (частина третя статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини третьої статті 67 вказаного Закону, до добору кандидатів на посаду судді допускаються особи, які подали всі необхідні документи, передбачені частиною першою цієї статті, та відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 66 зазначеного Закону, ВККС України на основі поданих кандидатами на посаду судді документів здійснює перевірку відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організовує проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом.

З рішення ВККС України вбачається, що за результатами перевірки позивача, остання відповідає встановленим до кандидата на посаду судді вимогам, передбаченим статтею 127 Конституції України та статтею 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», допущена до складання анонімного тестування та кваліфікаційного іспиту, які успішно склала.

На підставі аналізу наведених норм права колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що за змістом частини третьої статті 127 Конституції України та частини першої статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначальною є наявність або відсутність необхідного стажу саме на момент прийняття рішення про рекомендацію ВККС України.

З матеріалів справи вбачається, що на дату звернення (листопад 2012 року) заявника до ВККС України, стаж її роботи в галузі права становив два роки одинадцять місяців 15 днів.

Рекомендацію ж про призначення позивача на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області ВККС України внесла до ВРЮ у 2016 році.

Водночас слід зазначити, що, подаючи пакет документів, позивач не намагався приховати чи змінити наведені у поданих документах відомості, не мав наміру свідомо обійти закон чи ввести в оману ВККС України.

Відтак, у спірній ситуації відсутня вина позивача, з огляду на те, що обов'язок щодо перевірки відповідності осіб вимогам, установленим для кандидатів на посаду судді Законом України «Про судоустрій і статус суддів», покладено на ВККС України. Проводячи перевірку поданих кандидатами на посаду судді документів, ВККС України має діяти на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законом, а відтак, навіть за наявності помилки, кандидат на посаду судді не повинен відповідати за дії органу державної влади.

Крім цього, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece) вказав на те, що стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) по суті має на меті захистити індивідуума від свавільного втручання органів державної влади в здійснення ним своїх прав, а згідно визначених пунктом 2 статті 8 Конвенції умов таке втручання повинно бути «передбачено законом» і виправдано необхідністю досягнення законної мети або цілей.

Так, суть даної справи зводиться до того, що Колегія адвокатів своїм рішенням дозволити заявниці пройти передбачене стажування, але в кінці кінців не дозволила їй брати участь у відповідних іспитах.

При цьому, Суд відзначає, що Колегія адвокатів спочатку прийняла заявницю на стажування і що заявниця пройшла стажування, передбачене для вступу в адвокатуру, а відтак, на думку Суду, колегія адвокатів подала заявниці надію на можливість участі в здачі підсумкових іспитів.

Європейський Суд підкреслив, що відмова Колегії адвокатів була зроблена на фінальній стадії процесу, пов'язаного із зарахуванням до реєстру адвокатів Колегії адвокатів, на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці як про перешкоду для її участі в здачі іспитів, організованих колегією.

Отже, на думку Суду, такими діями Колегія раптово підірвала професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж привела її до того, що вісімнадцять місяців свого професійного життя вона посвятила виконанню умов про передбачене Колегією стажування. З урахуванням природи і підстав такого стажування, які встановлені відповідним національним законодавством, заявниця не могла в силу будь-яких видимих ??причин пройти зазначене стажування, якщо Колегія адвокатів відмовила б у задоволенні її клопотання про стажування.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень , дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

За змістом частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа

Відтак, слід присудити на користь позивача здійснені нею судові витрати у розмірі 551 грн. 21 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 158 - 163, 171№ Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_10 задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 22 вересня 2016 року №2877/0/15-16 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_10 на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області».

3. Зобов'язати Вищу раду юстиції розглянути рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 вересня 2016 року № 67/пп-16 про рекомендацію ОСОБА_10 для призначення на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області.

4. Стягнути на користь ОСОБА_10 понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 копійка за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради юстиції.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:І.В. Борисенко О.В. Вербицька І.Я. Олендер Ю.І. Цвіркун