ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Київ К/800/24608/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гулової О. І.,

представника позивача: Проніної С. М.,

представника відповідача: Піддубняка А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Міркон" до Запорізької митниці Міндоходів (далі також - орган доходів і зборів) про скасування рішень та стягнення надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року Товариство з обмеженою "Компанія Міркон" (далі - ТОВ "Компанія Міркон") звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці Міндоходів, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у прийнятті митної декларації від 30 жовтня 2013 року № 112050000/2013/028765;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01 листопада 2013 року № 112050000/2014/000892/1;

- зобов'язати відповідача повернути ТОВ "Компанія Міркон" зайво сплаченого податку на додану вартість у сумі 21412,50 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, Запорізькою митницею Міндоходів відмовлено позивачу у прийнятті вантажної митної декларації № 112050000/2013/028765.

Застосувавши інший метод визначення митної вартості товарів ніж заявлений ТОВ "Компанія Міркон", відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 01 листопада 2013 року № 112050000/2014/000892/1.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення орган доходів і зборів вважає те, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку із наданням декларантом або уповноваженою ним особою документів, які містять розбіжності та неповні відомості стосовно фактично сплаченої ціни, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Вважаючи, що відповідачем неправомірно відмовлено у прийнятті вантажної митної декларації, а рішення про коригування митної вартості органу доходів і зборів прийнято із порушенням послідовності застосування методів визначення митної вартості товарів, позивач звернувсь до суду з вимогою про скасування рішень контролюючого органу та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 21412,50 гривень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у прийнятті митної вартості № 112050000.2013.028765 від 30 жовтня 2013 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000892/1 від 01 листопада 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1723,71 гривень.

У своїй касаційній скарзі орган доходів і зборів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Компанія Міркон" та ТОВ "Ентора" (Російська Федерація) 17 вересня 2013 року укладено договір № 04-09-13 щодо поставки компонентів радіоелектронного пристрою, призначених для перерозподілу і регулювання енергії між елементами схеми.

Відповідно до пункту 1.2 укладеного договору позивач придбаває товар за кількістю, асортиментом та вартістю, погодженими сторонами в специфікаціях до діючого контракту, які становлять його невід'ємну частину.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту згідно із рахунком-фактурою № 3 від 18 жовтня 2013 року та специфікацією № 1 від 17 вересня 2013 року до договору поставки № 04-09-13 від 17 вересня 2013 року на адресу позивача надійшов вантаж, а саме: "резистор захисний типу РЗ-2000-6-6 УХЛ1 для заземлення нейтралі згідно з ТУ 3414-004-73132086-2010 - 2 шт., в розібраному стані № 1914, № 1915".

З метою здійснення митного оформлення товару ввезеного на територію України, 30 жовтня 2013 року ТОВ "Компанія Міркон" подано вантажну митну декларацію № 112050000/2013/028765, в якій митна вартість задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, тобто за ціною договору на загальну суму 1489320,00 російських рублів, що еквівалентно в національній валюті склала - 372657,6510 гривень.

В підтвердження правильності визначення митної вартості позивач надав органу доходів і зборів необхідні документи для митного оформлення, зокрема: зовнішньоекономічний договір № 04-09-13 від 17 вересня 2013 року; додаткову угоду до договору № 1 від 03 жовтня 2013 року; специфікацію № 1 до договору № 04-09-13 від 17 вересня 2013 року; рахунок-фактура (інвойс) № 3 від 18 жовтня 2013 року; пакувальний лист від 18 жовтня 2013 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0597317 від 18 жовтня 2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару - платіжне доручення в іноземній валюті № 15 від 09 жовтня 2013 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідку про транспортні витрати від 08 жовтня 2013 року; декларацію про походження товару № 3 від 18 жовтня 2013 року; копію митної декларації країни відправлення № 10609030/181013/0005275 від 18 жовтня 2013 року; митну декларацію № 112050000/2013/028765 від 30 жовтня 2013 року та інші документи, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, 30 жовтня 2013 року органом доходів і зборів направлено повідомлення, в якому проінформовано декларанта стосовно виникненням сумнівів щодо правильності застосування першого методу внаслідок встановлення розбіжностей у поданих до декларації документів.

З метою підтвердження митної вартості позивач надав додаткові документи для здійснення митного оформлення товару: рахунок-фактуру № 456 від 18 жовтня 2013 року; лист ТОВ "Болід" від 01 листопада 2013 року, опис винаходу до патенту № RU 2176832 від 10 грудня 2001 року та патент на винахід.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, 01 листопада 2013 року Запорізькою митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000892/1, яким скориговано митну вартість товару, а саме: "резистор захисний типу РЗ-2000-6-6 УХЛ1 для заземлення нейтралі згідно з ТУ 3414-004-73132086-2010 - 2 шт., в розібраному стані № 1914, № 1915. Технічні характеристики: опір 2000+/-10 Ом, номінальна напруга 6 кВ, номінальна потужність 6 кВ, кількість уніфікованих блоків резистивних елементів 1 шт, кількість резистивних елементів ЕР3 в резисторі 17 шт. Основою резистора являються елементи резистора захисного, що виконані з композиційного матеріалу. Призначений для захисту мережевого обладнання в мережі 6 кВ від перенапруги під час дугових однофазних замикань, також для придушення резонансних, ферорезонансних явищ та усунення пов'язаних з ними ушкоджень обладнання. Виробник: ТОВ "Болід". Країна виробництва - RU (Російська Федерація)", з 1520092,86 російських рублів до 1951176,40 російських рублів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товару.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом необґрунтовано витребувано у позивача додаткові документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки подані ТОВ "Компанія Міркон" документи підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Таку позицію Запорізького окружного адміністративного суду підтримав і Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Запорізької митниці Міндоходів підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення судів попередніх інстанцій є помилковими тільки в частині та підлягає зміні за підставами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Згідно із статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур"" від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

В силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За нормами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З оскаржуваного рішення контролюючого органу про коригування митної вартості № 112050000/2014/000892/1 від 01 листопада 2013 року вбачається, що документи які надані до митного оформлення товару містять ряд розбіжностей, а саме:

1. підпунктом 1.1 пункту 1 договору № 04-09-13 від 17 вересня 2013 року визначено, що специфікація № 1 одночасно є додатком № 1 до договору, а до митного оформлення специфікацію № 1 від 17 вересня 2013 року та додаток № 1 від 03 жовтня 2013 року надано окремими документами;

2. в підпункті 2.2 пункту 2 договору передбачено передплату 50 % від вартості продукції протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору (17.09.2013), а фактично передплату здійснено за платіжним дорученням № 15 від 09 жовтня 2013 року, тобто строк передплати не витримано, що суперечить умовам вищезгаданого договору, що не дає змоги однозначно ідентифікувати дану поставку;

3. підпунктом 3.3 пункту 3 договору передбачено додання до відвантаженого товару сертифікату про походження товару форми СТ-1, який до митного оформлення не надавався;

4. в платіжному дорученні № 15 від 09 жовтня 2013 року відсутня інформація щодо специфікації по договору або інвойсу за яким здійснюється поставка та передплата, що не дає змоги впевнитись, що даний платіжний документ стосується оцінюваного товару;

5. в специфікації № 1 від 17 вересня 2013 року вказано код ТН ЗЕД товару 8533290000, а в експортній декларації країни відправлення № 10609030/181013/0005275 від 18 жовтня 2013 року код 8533210000.

Необхідно зазначити, що на підтвердження походження країни позивачем надано сертифікат про походження товару № RUUA 3016001179 (2837266) від 18 жовтня 2013 року, в якому містяться посилання на договір поставки товару № 04-09-13 від 17 вересня 2013 року та рахунок-фактуру № 3 від 18 жовтня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надавав контролюючому органу платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах № 13 від 19 вересня 2013 року та № 15 від 09 жовтня 2013 року, в яких чітко вказано:

- одержувача коштів - ТОВ "Ентора";

- сума коштів, яка відповідає укладеному договору;

- товар за який сплачуються кошти (захисні резистори);

- договір згідно з яким сплачуються кошти.

Так, надання митному органу специфікації № 1 від 17 вересня 2013 року і додаток № 1 від 03 жовтня 2013 року окремими документами лише свідчить про порушення сторонами умов договору, проте не може слугувати підставою для виникнення сумнівів щодо заявленої митної вартості товару, за наявності інших документів, що підтверджують заявлену митну вартість.

З матеріалів справи вбачається, що вартість задекларованого товару підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) № 3 від 18 жовтня 2013 року, платіжними дорученнями в іноземній валюті № 13 від 19 вересня 2013 року та № 15 від 09 жовтня 2013 року; довідкою про транспортні витрати від 08 жовтня 2013 року та специфікацією № 1 до договору поставки № 04-09-13 від 17 вересня 2013 року, укладеного між ТОВ "Компанія Міркон" та ТОВ "Ентора" (Російська Федерація) 17 вересня 2013 року щодо поставки компонентів радіоелектронного пристрою, призначених для перерозподілу і регулювання енергії між елементами схеми.

Аналізуючи вищезазначені положення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, оскільки декларантом були надані всі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідно до поданої ТОВ "Компанія Міркон" декларації поставка товару ввезеного на митну територію України здійснювалася на умовах FCA RU м. Новосибірськ згідно із Incoterms 2010, що відповідає пункту 3.1 укладеного договору № 04-09-13 від 17 вересня 2013 року.

З урахуванням умови поставки FCA, що насамперед передбачає зобов'язання продавця здійснити постачання товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження і розвантаження товару у такому місці.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку поставка здійснювалась на площах продавця, а отже ТОВ "Ентора" несе відповідальність за завантаження товару.

За таких обставин, орган доходів і зборів не має права вимагати від декларанта документів пов'язаних із здійсненням поставки та страхуванням товару, оскільки вони не є складовими митної вартості товару.

Отже, митна вартість задекларованого товару була визначена ТОВ "Компанія Міркон" за першим методом, тобто за ціною договору, в основу якої було покладено ціну, визначену специфікацією № 1 до договору від 17 вересня 2013 року № 04-09-13.

Разом з цим, довідка від 08 жовтня 2013 року, надана ФО-П ОСОБА_1 містить інформацію про транспортні витрати щодо поставки товару з місця його отримання до митного кордону України, в якій вказано вартість транспортування маршруту Російська Федерація м. Новосибірськ - Україна м. Запоріжжя.

Як вбачається з доказів, що містяться в матеріалах справи, ТОВ "Компанія Міркон" надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, є підстави вважати, що первинні документи, які були надані для митного оформлення товару підтверджують та відповідають заявленої позивачем митної вартості.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті митної декларації № 112050000/2013/028765 від 30 жовтня 2013 року безпідставними, оскільки позивачем оскаржується не рішення органу доходів і зборів, а повідомлення, яке сформовано в рамках консультацій для прийняття остаточного рішення та жодним чином не впливає на права позивача.

З вказаного повідомлення вбачається, що присвоєний номер 112050000/2013/028765 - є не рішенням, а номером вантажної митної декларації, яка подана позивачем 30 жовтня 2013 року.

Також вбачається, що, ознайомившись із зазначеним повідомленням, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості надано додаткові документи, що свідчить про неостаточне прийняття контролюючим органом рішення, а лише переписку із декларантом.

Так, за результатами консультацій Запорізькою митницею Міндоходів відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації та оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01162 від 01 листопада 2013 року, яка не оскаржувалась позивачем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій припустилися помилки, не врахувавши, що оскаржуване по суті повідомлення Запорізької митниці Міндоходів у рамках консультації жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, а отже не є нормативним актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з цим слід зазначити, що у відповідності до пункту 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України № 25/44 від 24 січня 2006 року (далі - Порядок № 25/44) для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Казначейства відкриті на ім'я митних органів за балансовим рахунком 3734 "депозитні рахунки митних органів" (далі - депозитний рахунок 3734).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4 Порядку № 25/44 сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Казначейства. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно із Порядком № 25/44, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій, як: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно із Порядком № 25/44 здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.

Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку № 25/44, повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20 липня 2007 року (далі - Порядок № 618). ГУ ДКСУ у м. Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603 відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Зазначені розрахунки регулюються в централізованому порядку згідно із відповідними договорами між Державною митною службою України та уповноваженим банком, що обслуговує митні органи.

Відповідно до Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, яка зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Окрім того, порядок повернення таких коштів регламентовано наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Із системного аналізу вищевказаних норм, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні з Державного бюджету України на користь ТОВ "Компанія Міркон" зайво сплаченого податку на додану вартість у сумі 21412,50 гривень.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням того, що судами попередніх інстанцій були встановлені всі обставини у справі, а суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, помилилися лише при застосуванні норм матеріального права щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті митної вартості № 112050000.2013.028765 від 30 жовтня 2013 року, тому постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню у цій частині.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у цій справі скасувати в частині задоволення вимог про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті митної вартості № 112050000.2013.028765 від 30 жовтня 2013 року.

У цій частині ухвалити нове рішення та в позові відмовити про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті митної вартості № 112050000.2013.028765 від 30 жовтня 2013 року.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко