ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" вересня 2015 р. м. Київ К/800/57933/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника відповідачаЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Калашнікової О.В., Корінець Ю.О., Корчинської М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом командитного товариства «Донтрансгарант і Компанія» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання дій протиправними, скасування вимог та актів, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2014 року командитне товариство «Донтрансгарант і Компанія» (далі - КТ «Донтрансгарант і Компанія») пред'явило позов до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про
визнання протиправними дій відповідача щодо складання та направлення позивачу вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року № 1 (вихідний №3235/15-70-53 від 04 березня 2014 року), акта про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №1 (вихідний №3234/15-70-53 від 04 березня 2014 року), вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3237/15-70-53 від 04 березня 2014 року), акта про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3236/15-70-53 від 04 березня 2014 року);
скасування вимоги відповідача про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №1 (вихідний №3235/15-70-53 від 04 березня 2014 року) та акту про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №1 (вихідний №3234/15-70-53 від 04 березня 2014 року);
скасування вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3237/15-70-53 від 04 березня 2014 року) та акту про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3236/15-70-53 від 04 березня 2014 року).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №1 (зареєстровану за вихідним №3235/15-70-53 від 04 березня 2014 року); визнано протиправною та скасовано вимогу Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №2 (зареєстровану за вихідним №3237/15-70-53 від 04 березня 2014 року).
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі Південна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що 22 листопада 2012 року між Державною митною службою України (Держмитслужба України) та позивачем КТ «Донтрансгарант і Компанія» (гарант) укладено угоду № 771 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником, яка регулює взаємовідносини між Держмитслужбою України та гарантом щодо надання фінансових гарантій сплати митних платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед митним органом зобов'язань, що випливають з митних процедур відповідно до Митного кодексу України.
Згідно п. 2.1 угоди № 771 КТ «Донтрансгарант і Компанія» визнається незалежним фінансовим посередником, уповноваженим Держмитслужбою України на надання митним органам фінансових гарантій та вноситься до Реєстру гарантів.
Фінансова гарантія, згідно п.1.3 угоди № 771, - безвідкличне зобов'язання гаранта сплатити на першу вимогу митного органу кошти в розмірі митного боргу у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, забезпечених цією гарантією зобов'язань зі сплати податків; гарантійний випадок - факт невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання, що підтверджується актом про настання гарантійного випадку, у зв'язку з настанням якого гарант зобов'язується сплатити митному органу кошти в сумі митного боргу за відповідною гарантією.
22 лютого 2014 року згідно митних декларацій типу ЕК11Р від 22 лютого 2014 року № 500090008/2014/000121 та № 500090008/2014/000122 компанією «Ksandro Enterprise Ltd» ввезено на митну територію України товар - важкі дистиляти, газойли, для інших цілей: дизельне паливо «ULSD 10 PPM EN590.
У вказаних митних деклараціях зазначено, що особою, відповідальною за фінансове врегулювання є КТ «Донтрансгарант і Компанія».
Відповідно до митних декларацій типу ЕК11Р від 22 лютого 2014 року № 500090008/2014/000121 та № 500090008/2014/000122 і фінансових гарантій товар мав бути доставлений автомобільним транспортом від митного посту «Роздільна» Південної митниці до митного посту «Ізмаїл» Південної митниці.
Позивачем надано особі, відповідальній за сплату митних платежів, компанії «Ksandro Enterprise Ltd» гарантійний документ від 22 лютого 2014 року № 00085786 код 50009/14/2202/Т/118 та гарантійний документ від 22 лютого 2014 року № 00085787 код 50009/14/2202/Т/118 (далі по тексту - фінансові гарантії) з метою забезпечення сплати митних платежів у митному режимі реекспорту.
Станом на 27 лютого 2014 року звернень з заявою про втрату товару - важкі дистиляти, газойли, для інших цілей: дизельне паливо «ULSD 10 PPM EN590» до жодної з митниць не надходило. В Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України інформація щодо переміщення вказаного товару також була відсутня.
04 березня 2014 року Південною митницею Міністерства доходів і зборів України складено акт про настання гарантійного випадку № 1 (Вих. № №3234/15-70-53 від 04 березня 2014 року), в якому зазначено, що товар - важкі дистиляти, газойли, для інших цілей: дизельне паливо «ULSD 10 PPM EN590», у кількості 580393 кг., який повинен був бути доставлений у митний пост «Ізмаїл» Південної митниці перевізником ТОВ «ВІПЕКО» за маршрутом Роздільна-Рені у строк до 27 лютого 2014 року, не доставлений у митницю призначення в установлений строк; митна вартість товару становить 4719152,27 грн.; сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 1352373,52 грн..
На підставі акта про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року № 1 Південною митницею Міністерства доходів і зборів України прийнято та направлено позивачу вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №1 (зареєстровану за вихідним №3235/15-70-53 від 04 березня 2014 року), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 22 лютого 2014 року №00085786 код 50009/14/2202/Т/118, сумам митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар у розмірі 1352373,52 грн. (в т. ч. мито - 0,00 грн., акцизний податок - 323403,51 грн., екологічний податок - 20 458,85 грн., податок на додану вартість - 1008 511,16 грн.).
Також Південною митницею Міністерства доходів і зборів України складено акт про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3236/15-70-53 від 04 березня 2014 року), в якому зазначено, що товар - важкі дистиляти, газойли, для інших цілей: дизельне паливо «ULSD 10 PPM», у кількості 399932 кг., який повинен був бути доставлений у митний пост «Ізмаїл» Південної митниці перевізником ТОВ «ВІПЕКО» за маршрутом Роздільна-Рені у строк до 27 лютого 2014 року, не доставлений у митницю призначення в установлений строк; митна вартість товару становить 3401026,52 грн.; сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 961720,49 грн..
На підставі акта про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року № 2 (вихідний №3236/15-70-53 від 04 березня 2014 року), Південною митницею прийнято та направлено позивачу вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року № 2 (зареєстровану за вихідним №3237/15-70-53 від 04 березня 2014 року), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 22 лютого 2014 року № 00085787 код 50009/14/2202/Т/118, сумам митного боргу (сума податків і зборів (обов'язковихплатежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недоставлений у митницю призначення товар у розмірі 961720,49 грн. (в т. ч. мито - 0,00 грн., акцизний податок - 222847,99 грн., екологічний податок - 14 097,60 грн., податок на додану вартість - 724774,90 грн.).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 угоди № 771 у випадках, передбачених ч.4 ст.311 Митного кодексу України, митний орган, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, протягом 5 робочих днів з дати виявлення такого факту складає акт за формою, наведеною у додатку 3 цієї угоди. Разом з актом у трьох оригінальних примірниках складається вимога, що підписується керівником митного органу або особою, яка його заміщує.
Згідно пункту 4.5 угоди № 771 не пізніше трьох банківських днів з дня отримання від митного органу оригіналів акту та вимоги, гарант перераховує суму митного боргу за вказаними у вимозі реквізитами. У разі, якщо суму митного боргу не можливо сплатити за вказаними у Вимозі реквізитами Гарант невідкладно повідомляє про наявність таких обставин митний орган, що надіслав Вимогу.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки оскаржувані вимоги не містять посилань на конкретний пункт частини четвертої статті 311 Митного кодексу України, разом з тим, вищевказані вимоги були направлені за недоставлений у митницю призначення товар, що не є підставою для направлення гаранту вимоги щодо сплати митних платежів згідно частини 4 статті 311 Митного кодексу України, в зв'язку із чим суд першої інстанції визнав протиправними та скасував вимоги Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року № 1, 2.
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 305 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 1 статті 306 Митного кодексу України фінансові гарантії є одним із способів забезпечення митних платежів.
Частинами 1 - 3 статті 307 Митного кодексу України передбачено, що юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом. Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод. Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.
Згідно частин 1, 2 статті 311 Митного кодексу України органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.
Як встановлено частиною 4 статті 311 Митного кодексу України, орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі: 1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого); 2) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами; 3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу; 4) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу ХІІ цього Кодексу.
Частиною 1 статті 95 Митного кодексу України встановлені строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Частиною 6 статті 96 Митного кодексу України передбачено, що при вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення цієї глави застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з органу доходів і зборів відправлення і до моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів призначення.
З наведеного слідує, що строк, встановлений для переміщення товарів засобами автомобільного транспорту у режимі транзиту, встановлюється й до товарів, поміщених у митний режим реекспорту.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до митних декларацій типу ЕК11Р від 22 лютого 2014 року № 500090008/2014/000121 та № 500090008/2014/000122 і фінансових гарантій товар мав бути доставлений автомобільним транспортом від митного посту «Роздільна» Південної митниці до митного посту «Ізмаїл» Південної митниці до 27 лютого 2014 року.
Станом на 27 лютого 2014 року звернень з заявою про втрату товару - важкі дистиляти, газойли, для інших цілей: дизельне паливо «ULSD 10 PPM EN590» до жодної з митниць не надходило. В Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України інформація щодо переміщення вказаного товару також була відсутня.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до неправильного висновку, що відповідач, приймаючи вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року № 1, 2, діяв протиправно.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень було допущено порушення норм матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову командитного товариства «Донтрансгарант і Компанія» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання дій протиправними, скасування вимог та актів відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: