ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2015 р. м. Київ К/800/41103/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Вербицької О.В.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012

у справі № 2а/0470/12654/11 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (ОДПІ)

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, позов задоволено: визнано протиправними дії Новомосковської ОДПІ, які полягають у викладені в акті перевірки від 13.09.2011 № 357/173/НОМЕР_1 висновків про безтоварність господарських операцій з продажу та купівлі товарів між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Солара» за березень 2011 року.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що 13.09.2011 Новомосковською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку СПД ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Солара» за березень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.09.2011 № 357/173/НОМЕР_1. В акті зроблені висновки, які, на думку позивача порушують його права у сфері публічно-правових відносин, зокрема: про порушення позивачем частини 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «Солара» з підприємствами вигодо набувачами; у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 821659,00 грн. за податковими накладними ТОВ «Солара», у СПД ОСОБА_4 відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям та підлягають направленню до інших ДПІ для здійснення відповідних заходів згідно чинного законодавства України, а саме: ТОВ «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» на суму ПДВ 127598,33 грн.; Державне підприємство «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» на суму ПДВ 152820,00 грн.; ТОВ «Промінь» на суму ПДВ 116189,83 грн.; ТОВ «Торгівельно- промислова компанія «Укрхімекспорт» на суму ПДВ 142144,93 грн.; ПП «Кремнафтогазпостач» на суму ПДВ 77676,99 грн.; ПП Компанія «Надежда» на суму ПДВ 41283,50 грн.; ПП «Айслаг» на суму ПДВ 49610,00 грн. (а.с. 19).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ДПІ відсутні повноваження робити висновки щодо нікчемності правочинів між господарюючими суб'єктами і що висновки ДПІ про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Солара» неправомірні з огляду на підтвердження в судовому процесі реальності господарських операцій поставки первинними документами.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій можна погодитись лише частково.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як правового акта індивідуальної дії є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій, зокрема щодо складання акта (довідки, протоколу тощо) за результатами проведеної перевірки, викладення відповідних висновків у цьому акті, які стали підставою для збільшення у податковому обліку платника податків грошового зобов'язання із податкових зобов'язань. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, зокрема щодо викладення в акті про результати перевірки висновків посадових осіб контролюючого органу, які здійснюють перевірку, не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Визнання неправомірними дій контролюючого органу щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складений акт, є достатнім способом захисту порушеного права платника податків.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними правовими нормами, та зробили помилковий висновок, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити, скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.В. Вербицька підписО.А. Веденяпін