ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2015 р. м. Київ К/800/21077/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Моторного О.А.,

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Кононова Д.О.,

представника відповідача Глушковської А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 по справі №2а/0470/1078/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ольвія» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ольвія» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення форми «Р» від 08.12.2010 №139 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ольвія» штрафних санкцій в розмірі 35626,59грн. У задоволенні решти позову - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення форми «Р» від 08.12.2010 №139.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дніпропетровська митниця Міндоходів 15.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.04.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», вимог Закону України «Про єдиний митний тариф», статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», статей 2, 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дніпропетровською митницею проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ольвія» з питань дотримання законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2008 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», що призвело до заниження податкових зобов'язань за митними платежами в сумі 92859,97грн., в тому числі мито - 77383,31грн., ПДВ - 15476,66грн.

Висновок митного органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтується на тому, що товариством імпортовано на митну територію України як іноземні інвестиції до свого статутного фонду легкові автомобілі «HONDA CR-V» - 6 шт., «MAZDA СХ-9 AWD» - 1 шт., які передані в найм іншим товариствам на підставі договорів найму транспортних засобів, без сплати всіх податків та зборів.

За результатами перевірки Дніпропетровською митницею складено акт від 21.09.2010 №14/10/110000005/32448517 та прийнято (з урахуванням процедури адміністративного оскарження) податкове повідомлення форми «Р» від 08.12.2010 №139, яким позивачу визначено грошове зобов'язання всього на суму 106879,77грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що накладення на позивача штрафних санкцій в розмірі 35626,59грн. згідно спірного рішення здійснено поза межами строків статті 250 Господарського кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України «Про режим іноземного інвестування» та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» містять різне регулювання з питань імпортування в України автомобілів, а тому має застосовуватися Закон з більш сприятливими умовами для платника податків.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Відповідно до частини п'ятої статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Разом з тим, на момент ввезення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ольвія» транспортних засобів на митну територію України діяли положення Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», який спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.

Офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» надав Конституційний Суд України у рішенні від 29.01.2002 №1-рп/2002.

Так, за висновками Конституційного Суду України, з дня набуття чинності частиною першою статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Положення частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Таким чином, Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», який прийнятий пізніше, ніж Закон України «Про режим іноземного інвестування», припинив пільги для підприємств з іноземними інвестиціями.

В той же час, згідно з положенням пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.

Метою зазначеного Закону є стимулювання виробництва автомобілів в Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні чи продажу. Закон України «Про режим іноземного інвестування» та Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» взаємопов'язані щодо припинення податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями, зокрема, при ввезені в Україну автомобілів.

Згідно з положеннями статей 3, 11 Митного кодексу України, в редакції, що була чинна на час виникнення спірних відносин, безпосереднє здійснення митної справи, що, зокрема, включає митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням податків і зборів, покладається на митні органи України.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати податків і зборів при передачі у володіння або (та) у користування автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 29.01.2002 №1-рп/2002, застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов'язанням.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» щодо сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України, що був попередньо ввезений в Україну без сплати відповідних податків та зборів як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства, поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями у разі передачі такого автомобіля у володіння або (та) у користування.

За таких обставин, податкове повідомлення форми «Р» від 08.12.2010 №139 прийняте митним органом правомірно.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 по справі №2а/0470/1078/11 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: А.М. Лосєв

О.А.Моторний