ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2016 р. м. Київ К/800/36351/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Зайця В.С.,

розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.04.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 року у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Державної фінансової інспекції України, третя особа - управління Державної служби охорони при МВС України в Рівненській області, про визнання протиправною та скасування частково вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправною та скасування пунктів вимоги від 07.02.2014 року №05-14/148: п. 3.1 щодо відшкодування за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 3 848 832,79 грн.; п. 17 щодо стягнення з УДСО при МВС України в Рівненській області суми завищення послуг на загальну суму 25 553,28 грн., в тому числі, шляхом проведення претензійно - позовної роботи щодо забезпечення в повному обсязі стягнення зазначеної суми.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 17 вимоги. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановлено нову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено. Скасовано пункт 3.1 вимоги Державної фінансової інспекції України від 07.02.2014 року № 05-14/148 щодо відшкодування за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 3848832,79 грн. У решті постанову суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної фінансової інспекції України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» та його відокремленого підрозділу Рівненська АЕС» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2013 року.

За результатами проведеної ревізії відповідачем складено довідку від 20.12.2013 року № 86 та акт ревізії № 05-21/341 від 27.12.2013 року, на підставі якого відповідачем винесено вимогу про усунення порушень за № 05-14/148 від 07.02.14 року, пунктами 3.1 та 17 якої позивачу було визначено відповідні розміри збитків.

Так, пунктом 3.1 вимоги від 07.02.2014 року встановлено порушення ч. 1 ст. 193, ст. 218 Господарського кодексу України та умов договору від 11.09.2008 року № 1282 внаслідок чого ВП РАЕС завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 3 848, 8 тис. грн. У зв'язку з наведеним відповідач вимагав у встановленому законодавством порядку відшкодувати за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, матеріальну шкоду (збитки) в сумі 3 848, 8тис.грн.

Пунктом 17 вимоги встановлено неправомірне включення УДСО при УМВС України в Рівненській області до рахунків на оплату та вартості наданих послуг згідно з договорами від 23.02.2012 року № 10169/К, від 23.11.2012 року № 11084/К, від 07.03.2012 року № 10216/К витрат у завищених розмірах, що призвело до завищення вартості наданих послуг, які ВП РАЕС оплачені у повному обсязі, чим нанесено матеріальну шкоду (збитки) на суму 25,55 тис. грн., у зв'язку з чим відповідач вимагав у встановленому законодавством порядку стягнути з УДСО при УМВС України в Рівненській області суму завищених послуг у розмірі 25,55 тис. грн.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, відповідач пред'явив вимогу про усунення порушень, у якій зазначено про необхідність відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 року № 21-632а14.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. 220, 222, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 року у цій справі скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: