ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" червня 2016 р. м. Київ К/800/19076/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Леонтович К.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького до Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису, -
В С Т А Н О В И Л А:
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького звернулось до суду з позовом до Територіальної державної інспекції України з питань праці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 06.06.2014 №13-01-045/0608-0446.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного припису як такого, що винесено за відсутності з боку позивача порушень частини четвертої статті 32 Кодексу законів про працю України в частині збереження колишніх істотних умов праці.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис Територіальної державної інспекції України з питань праці у Львівській області від 06.06.2014 №13-01-045/0608-0446.
У поданій касаційній скарзі Територіальна державна інспекція з питань праці у Львівській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та винести нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 06.06.2014 №0706 Інспекцією проведена позапланова перевірка додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 10.06.2014 №13010450608.
Перевіркою встановлено порушення позивачем частини четвертої статті 32 КЗпП України в частині збереження колишніх істотних умов праці, а саме: з дослідження наданих в ході проведення перевірки посадових інструкцій не виявлено істотних відмінностей в обов'язках, правах, відповідальності та кваліфікаційних вимогах начальника служби організації пасажирських перевезень та начальника служби обслуговування пасажирів.
За наслідком проведення перевірки відповідачем винесено припис від 10.06.2014 №13-01-045/0608-0446, яким зобов'язано позивача усунути порушення вимог частини четвертої статті 32 КЗпП України та не допускати звільнення працівника на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України при збереженні колишніх умов праці.
Вважаючи зазначений припис Інспекції протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на правомірність висновків Інспекції стосовно порушення позивачем вимог Кодексу законів про працю України. Поряд з цим, судами зазначено, що оскільки припис винесено з численними процедурними порушенням, зокрема, до закінчення проведення перевірки, то такий припис є незаконними та підлягає скасуванню.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Статтею 32 КЗпП України передбачено три види змін умов трудового договору: переведення на іншу роботу, переміщення на іншу роботу, зміна істотних умов праці.
Переведення на іншу роботу - це будь-яка зміна трудової функції (спеціальності, кваліфікації чи посади) працівника, місця роботи, а також обумовлених угодою сторін умов трудового договору, що не були викликані змінами в організації виробництва і праці.
Під змінами в організації і праці слід розуміти об'єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі та приватизації, створення безпечних умов праці, поліпшення санітарно-гігієнічних умов.
Переведення працівника може бути зумовлене потребою перерозподілу персоналу, змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, звільненням у зв'язку з поновленням працівника, який виконував цю роботу раніше, у зв'язку з обмеженням спільної роботи родичів, в інших випадках, коли роботодавець, перед тим як звільнити працівника, зобов'язаний запропонувати йому іншу роботу.
Крім того, підставами для переведення можуть бути отримання нової спеціальності, кваліфікації, у зв'язку з успішним закінченням виробничого навчання, переведення на більш високу посаду тощо.
Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом позивача від 03.03.2014 №64 «Про внесення змін до організаційної структури ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького» на 2014 рік та зміну істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці» з 12.05.2014р. введено і дію нову організаційну структуру позивача, вирішено з 12.05.2014р. працівникам таких структурних підрозділів, як виробничо-диспетчерської служби, служби з організації вантажних перевезень, служби з організації пасажирських перевезень, інженерно-авіаційної служби, а також інженерам з якості змінити істотні умови праці, а саме перевести на нові посади до таких структурних підрозділів, як центральної диспетчерської аеропорту, відділу обслуговування вантажу, служби обслуговування пасажирів, служби наземного обслуговування, служби якості відповідно до нового штатного розпису.
Як убачається з наказу позивача від 30.04.3014 №215-о 48 працівників зі служби організації пасажирських перевезень переведено у службу обслуговування пасажирів на підставі їх заяв, за винятком начальника служби організації пасажирських перевезень ОСОБА_3
ОСОБА_3 неодноразово зверталась із заявами, зокрема від 19.02.2014, від 04.03.2014 до генерального директора позивача з проханням перевести її на посаду начальника служби обслуговування пасажирів.
У відповідях генерального директора позивача від 05.03.2014 №443, від 06.03.2014 №454 ОСОБА_3 поінформовано про наступну зміну істотних умов праці у зв'язку з переведенням її на посаду начальника служби якості та попереджено, що в разі відмови від роботи в нових умовах трудовий договір з ОСОБА_3 буде припинено на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.
Відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
З аналізу зазначених норм законодавства убачається, що зміна істотних умов праці стосується випадків зміни систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад без зміни трудової функції тощо, тобто змін, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.
Як убачається з попередження про наступну зміну істотних умов праці від 05.03.2014 ОСОБА_3 не повідомили, які ж власне істотні умови праці підлягають зміні. Водночас, позивач попередив про переведення вказаного працівника на іншу посаду - начальника служби якості.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що частина третя статті 32 КЗпП України передбачає можливі зміни умов виконання роботи, а не іншу роботу. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 фактично запропонували виконувати роботу за іншою посадою, то таку пропозицію не можна розцінювати як попередження про зміну істотних умов праці, а слід розглядати як переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, яке відповідно до статті 32 КЗпП України допускається тільки за згодою працівника.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про той факт, що позивач протиправно попередив ОСОБА_3 про можливе припинення трудового договору, у випадку відмови продовжувати роботу в нових умовах.
Таким чином, відповідач при здійсненні позапланової перевірки додержання позивачем законодавства про працю дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог КЗпП України в частині збереження колишніх істотних умов праці.
Щодо висновків судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем процедури проведення позапланової перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, колегія суддів зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Акті перевірки позивача зазначені строки проведення перевірки, а саме з 06.06.2014 по 10.06.2014. При цьому, датою винесення оскаржуваного припису №13-01-045/0608-0446 є 06.06.2014.
Також, у приписі від 06.06.2014 №13-01-045/0608-0446 зазначено, що перевірка проведена у присутності в.о. Генерального директора ОСОБА_4, який у період з 04.06.2014 по 14.04.2014 перебував на лікарняному.
Поряд з цим, факт наявності процедурних порушень не спростовує факту порушення позивачем вимог КЗпП України.
Колегія суддів вказує, що присутність чи відсутність певних посадових осіб позивача під час перевірки та факт винесення припису до закінчення перевірки не тягне за собою негативних наслідків для позивача, а спірне рішення відповідача не може бути скасовано лише за наявності процедурних порушень.
Крім того, судами встановлено, що працівник Інспекції, відповідальний за складенян оскаржуваного припису, притягнутий відповідачем до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків.
З огляду на викладене, беручи до уваги встановлений факт порушення позивачем вимог КЗпП України, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційну скаргу Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасувати.
У задоволенні позову Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького до Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису від 06.06.2014 №13-01-045/0608-0446 - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: