ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ справа № П/800/226/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Олендера І.Я., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника відповідача Білопольської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_7 (далі - позивач, ОСОБА_7.)

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія)

про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

08 квітня 2016 року ОСОБА_7 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС України про визнання незаконним та скасування Рішення ВККС України від 18.02.2016 року № 456/дп-16 про притягнення судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_7. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.02.2016 року рішенням дисциплінарної палати ВККС України за № 456/дп-16 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку. Наведене рішення Комісії прийнято за результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні представника ТОВ «Агрофірма імені М.О. Посмітного», адвоката Фуголь Є.І. про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_7. за порушення норм процесуального права при винесенні рішення від 14.07.2015 року у справі № 916/1674/15, в якому зазначив, що ухвалюючи рішення, суддя не забезпечив дотримання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стосовно об'єктивності та неупередженості судового розгляду, та вчинив дії, які свідчать про умисне порушення норм права, неналежне ставлення до службових обов'язків, на підтвердження чого послався на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року, якої рішення судді було скасовано.

Позивач вважає, що Комісія безпідставно встановила, що під час розгляду ним справи № 916/1674/15 суддя вчинив умисні дії по неповному з'ясуванні обставин, що мають значення у справі та у зв'язку із цим неправомірно притягнула його до дисциплінарної відповідальності відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при прийнятті цього рішення не були враховані всі обставини, які мають суттєве значення для ухвалення законного та об'єктивного рішення, вважає, що висновки Комісії при прийняття рішення є суперечливими, такими, що не відповідають фактичним обставинам у справі, та на його думку мають ознаки необ'єктивності. Тобто, ключовим у вирішенні питання правомірності притягнення Комісією до дисциплінарної відповідальності є правильне встановлення обставин у справі та тлумачення приписів статей 43 та 84 ГПК України в розрізі частини 2 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме в частині висновків Комісії про вчинення саме умисних дій по неповному з'ясуванні обставин, що мають значення у справі. Крім того, позивач зазначає, що органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність і відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення. Питання про законність прийнятого рішення, як і про допущенні суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку. Той факт , що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію судочинства; дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх судових рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів. На думку позивача Комісією не в повному обсязі враховано характер правопорушення та його наслідки, не доведено, що саме внаслідок умисних дій судді було винесено рішення у справі, яке стало підставою для звернення заявника до ВККС України зі скаргою на дії судді.

Не погоджуючись з рішенням Комісії № 456/дп-16 від 18.02.2016 року, позивач просить визнати його незаконним та скасувати.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву зазначає, що спірне рішення ВККС України прийнято з додержанням процедури, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Вказує на те, що Комісія не перевіряла законності судового рішення і не робила жодних правових висновків з питань, що належать до компетенції відповідного суду. У зв'язку із скасуванням судового рішення Комісія вирішувала лише питання чи порушення норм ГПК України були умисні, чи в діях судді була судова помилка.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що вважає спірне рішення законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи позовної заяви, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС України визначені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо рішень, дій чи бездіяльності ВККС України, і не містять будь-яких обмежень щодо кола осіб, які вправі звернутись до суду з позовом, а також - обмежень щодо змісту, суті та об'єму оскарженого рішення, не конкретизують, які саме рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 18.06.2009 року № 458/2009 ОСОБА_7 призначено на посаду судді господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 року № 479-VIIІ ОСОБА_7 обрано на посаду судді господарського суду Дніпропетровської області безстроково.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що у серпні 2015 року на адресу ВККС України надійшло звернення адвоката Фуголя Є.І. щодо поведінки судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_7. Адвокат Фуголь Є.І. не брав участь у розгляді судової справи № 916/1674/15. Скаржник зазначає, що 14.07.2015 року господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_7. у справі № 916/1674/15 своїм рішенням задовольнив позов Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну «Украгротехсервіс» до ТОВ «Агрофірма імені М.О. Посмітного», ТОВ «Дукла» про зобов'язання передати приплід овець у кількості 9971 голів, приплід корів в кількості 811 голів та молоко в об'ємі 3 385 200 літрів. Однак, ухвалюючи рішення від 14.07.2015 року, суддя не забезпечив дотримання приписів ГПК України стосовно об'єктивності та неупередженості судового розгляду. На думку скаржника, суддя ОСОБА_7 вчинив дії, які свідчать про умисне порушення норм права, неналежне ставлення до своїх службових обов'язків.

На підтвердження зазначеного, скаржник посилався на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року, якою рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015 року було скасовано. Апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції, оскільки вони у порушення вимог статті 43 ГПК України були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Комісії від 26 листопада 2015 року № 3533/дп-15 було відкрито дисциплінарну справу стосовно судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_7.

Рішенням ВККС України від 18.02.2016 року № 456/дп-16 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_7. та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Підставою для прийняття зазначеного рішення слугували висновки комісії, зроблені за результатами зібраних матеріалів, які свідчили про те, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні судді ОСОБА_7. перебувала справа № 916/1674/15 за позовом Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну «Украгротехсервіс» до ТОВ «Агрофірма імені М.О. Посмітного», ТОВ «Дукла» про зобов'язання передати приплід овець у кількості 9971 голів, приплід корів в кількості 811 голів та молоко в об'ємі 3 385 200 літрів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року у справі № 11-29/176-07/4002 визнано за Південним регіональним виробничо-комерційним відділенням концерну «Украгротехсервіс» право власності на приплід корів в кількості 189 голів, овець в кількості 883 голів та 844,8 тон молока, вилучено у ТОВ «Агрофірма імені М.О. Посмітного» 883 голів овець та 844,8 тон молока, у ТОВ «Дукла» вилучено приплід корів в кількості 189 голів та молока у кількості 591,4 тон. В порядку статті 189 Цивільного кодексу України з моменту набуття Південним регіональним виробничо-комерційним відділом концерну «Украгротехсервіс» права власності на корови та вівці відповідно до зазначених вище судових рішень, тобто з 04.09.2007 року, весь приплід від корів та овець, отриманий ТОВ «Агрофірма імені М.О. Посмітного» та ТОВ «Дукла» належить власникові речі, тобто Південному регіональному виробничо-комерційному відділу концерну «Украгротехсервіс».

Рішенням судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_7. від 14.07.2015 року у справі № 916/1674/15 позов задоволено повністю. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що з моменту набрання законної сили рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року у справі № 11-29/176-07/4002 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року, усі права володіння, користування та розпорядження тваринами перейшло до Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну «Украгротехсервіс», а тому враховуючи факт невиконання цього рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що приплід за період з 2009 року по 2014 рік від не вилучених голів овець, корів та молока підлягає стягненню на користь Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну «Украгротехсервіс». Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про доведення позивачем факту отримання відповідачами приплоду корів, овець та молока у зазначеній ним кількості. Водночас, відмовляючи у задоволенні заяв відповідачів про відмову у позові у зв'язку із пропуском строку позовної давності, господарський суд першої інстанції вказав на обґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Агрофірма імені М.О. Посмітного» та ТОВ «Дукла» звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015 року у справі № 916/1674/15 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, зокрема, зазначив, що суд першої інстанції вирішуючи справу, необґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, визнав доведеними ті обставини, які не були доведені позивачем належними та допустимими доказами, що у відповідності до статті 103 ГПК України є підставою для задоволення апеляційний скарг та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

В оспорюваному рішенні ВККС України вказала, що апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції, оскільки вони у порушення вимог статті 43 ГПК України були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, у рішення зазначено, що суддею умисно неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, всупереч вимогам статті 84 ГПК України суддя не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів відповідачів у справ щодо суті спору. Порушення вимог закону щодо повноти, всебічності та об'єктивності при розгляді справи № 916/1674/15, а також те, що фактичні обставини справи встановлені господарським судом з порушенням умови достовірності, без з'ясування шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, стало підставою скасування рішення місцевого суду апеляційною інстанцією. На засіданні Комісії адвокат Фуголь Є.І. відзначив, що суддя ОСОБА_7 умисно у мотивувальній частині рішення не надав оцінку доказам, лише вказавши про відхилення аргументів відповідачів та клопотання про експертизу, при цьому ніяк не мотивував такі відмови. Суддя ОСОБА_7 умисно не вказав у рішенні про відсутність оспорюваного майна в природі, що могло суттєво вплинути на правове обґрунтування дій сторін у справі щодо суті спору. Аргументацію адвоката Фуголя Є.І. підтримав при розгляді скарги Комісією і представник ТОВ «Дукла» Целик В.В., надавши Комісії копії рішень суду касаційної інстанції та Верховного суду України.

На підставі вищенаведених обставин, взявши до уваги факт скасування судом апеляційної інстанції рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2015 року у справі № 916/1674/15, а також самостійно встановивши обставини недотримання позивачем процесуальних норм, зокрема, приписів статті 84 ГПК, Комісія дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_7. ознак дисциплінарного проступку та прийняла оскаржуване рішення про притягнення ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження, на підставі підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Тобто, основним аргументом для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є підстави скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає передчасними висновки ВККС України, а рішення Комісії від 18 лютого 2016 року № 456/дп-16 таким, що порушує права та законі інтереси позивача, враховуючи наступне.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 6, частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 9 Розділом І Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28.03.2015 року, внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року (далі - Закон № 2453-VІ) шляхом викладення Закону у новій редакції.

Частинами 2 та 3 статті 93 Закону № 2453-VI встановлено, що право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх представників. Адвокат зобов'язаний перевірити факти, які можуть тягнути дисциплінарну відповідальність судді, до подання відповідної скарги (заяви). Адвокат, прокурор зобов'язаний відмовити у зверненні зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді за наявності конфлікту інтересів, а також у разі, якщо такий адвокат є учасником судового процесу, в якому бере участь суддя, щодо поведінки якого подається відповідне звернення. Вища кваліфікаційна комісія суддів України і Вища рада юстиції затверджують та розміщують на офіційному веб-порталі судової влади зразок скарги (заяви) щодо поведінки судді.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 95 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення. За зверненням, яке відповідає встановленим цим Законом вимогам та не підлягає поверненню, членом органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, проводиться перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження. Така перевірка проводиться у порядку, встановленому цим Законом.

Єдиною підставою для застосування можливого дисциплінарного стягнення, за вказаними відповідачем мотивами, у рішенні Комісії від 18 лютого 2016 року № 456/дп-16 визначено підпункт «б» пункт 1 частини 1 статті 92 Закону № 2453-VI.

Згідно із підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону № 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: умисне або внаслідок недбалості: незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Разом з цим, частина 2 зазначеної статті встановлює, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Наведені законодавчі норми відповідають міжнародним стандартам щодо незалежності суддів. Так, Рекомендацією СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки визначено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 68); тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру (пункт 69).

Принцип І (2) (а)(і) Рекомендації № R (94)12 Комітету Міністрів Ради Європи для держав-членів щодо незалежності, ефективності та ролі суддів передбачає, що рішення суддів не повинні підлягати перегляду в жодний спосіб, крім апеляційного оскарження відповідно до законодавства.

Колегія суддів зазначає, що перевірка рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2015 рокувідбулася Дніпропетровським апеляційним господарським судом, внаслідок чого судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішення суду першої інстанції прийнято в порушення вимог статті 43 ГПК України при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_7 зазначав, що задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що з моменту набрання законної сили рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року у справі № 11-29/176-07/4002 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року, усі права володіння, користування та розпорядження тваринами перейшло до Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну «Украгротехсервіс», а тому враховуючи факт невиконання цього рішення, дійшов висновку про те, що приплід за період з 2009 року по 2014 рік від не вилучених голів овець, корів та молока підлягає стягненню на користь Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну «Украгротехсервіс.

Відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23-25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 14 жовтня 2015 року) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за ухвалені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону. Таким чином, не повинно мати місце неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя, Комісія не наділена повноваженнями встановлювати та оцінювати обставини у судових справах, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, перевіряти законність судових рішень.

Аналогічна позиція викладена і в Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року №2-рп/2011, згідно з яким давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть тільки суди апеляційної і касаційної інстанцій при перегляді судових рішень.

Наведені обставини не дають підстав для висновку про наявність факту умисного порушення позивачем норм права чи його неналежного ставлення до службових обов'язків, які полягали на думку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в умисному або внаслідок недбалості не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що викладені в оскаржуваному рішенні ВККС України обставини спростовуються матеріалами справи та не свідчать про наявність підстав притягнення судді ОСОБА_7. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа

З огляду на викладене, підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_7 понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 гривня.

На підставі викладеного та керуючись статтями 18, 94, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 лютого 2016 року № 456/дп-16 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_7 та застосування до судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_7 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_7 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 гривня.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О. БухтіяроваСудді М.І. Костенко Н.Є. Маринчак І.Я. Олендер І.В. Приходько